>

Децентралізація– змінюємо владу на місцях

Децентралізація– змінюємо владу на місцях

Україна – найбільша за територією держава в Європі. Це неймовірно, але це факт. Проте однією з найвагоміших проблем є те, що у нас величезна кількість території фактично є вільною, занедбаною та безпорадною. З сільської місцевості молодь просто тікає до міста. Ще трохи, і землю буде просто нікому обробляти. Землю, чорноземами якої просто марять багаті, розвинуті країни світу! Через те й бідуємо так. Немає справжнього господаря.

Умови добровільного об’єднання територіальних громад

5 лютого 2015 року вступив в дію Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Природно, що все нове, досі невідоме, викликає певну недовіру та острах. Але ми хочемо змін, змін на краще. Значить не треба боятись. До цього Зако-ну ставлення різне у людей. І розбудовуючи правову державу, у нас вихід один– дотримуватися її чинного законодавства, подобається воно тобі чи ні.

А якщо не подобається, тоді треба приймати нове. Цей За-кон покликаний зробити те, про що говорилося, але не робилося за всі роки новітньої історії незалежної України. З його допомогою буде проведена реформа адміністративно-територіального устрою України. Територіальні громади отримають реальну владу, управління своїми територіями, включно фінансови-ми ресурсами.

Об’єднуються суміжні територіальні громади. Територія об’єднаної територіальної громади має бути нерозривною. Можливим є об’єднання не тільки сільських громад, а й громад сіл, селищ і міст. Об’єднана територіальна громада має бути в межах однієї області. Можливим є також об’єднання громад, розта-шованих на територіях суміжних районів (після зміни меж цих районів).

Порядок добровільного об’єднання територіальних громад

Звичайно, що цього мають хотіти люди. Тому має бути той, хто візьме на себе таку ініціативу. Така ініціатива має пройти громадські обговорення у грома-дах. Кожна рада приймає рішення про надання зго-ди на об’єднання. Далі утворюється спільна робоча група з підготовки проектів рішень щодо об’єднання. І знову мають відбутись громадські обговорення у громадах проектів рішень щодо об’єднання, де такі рішення мають бути схвалені. Потім усі ці документи направляються до обласної державної адміністрації, де вони пройдуть експертизу (надання висновку) проектів рішень щодо об’єднання. Далі, маючи такий висновок, місцева рада приймає рішення про об’єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму. Відбувається місцевий референдум. І насамкінець, обласна рада розглядає подання про утворення об’єднаних територіальних громад, та приймає рішення про утворення об’єдна-ної громади.

Завдання державних адміністрацій та обласної ради

Обласна державна адміністрація повинна розробити перспективний план розвитку територій громад області. Адже після того, коли усі громади матимуть вже новий статус та нові географічні межі, має зберегтись відповідний баланс між усіма адміністратив-ними новоутвореннями. Не можуть залишитись якісь білі плями, чи то сірі зони. Всі мають знати яким чином буде розвиватися та чи інша територія з ураху-ванням перспективи розвитку усієї області в цілому.

Складається відповідна карта області, на якій будуть зображені усі соціальні заклади: дитячі садки, школи, лікарні, центри соціального захисту, обсяги доходів, наявність приміщень для органів державної влади та органів місцевого самоврядування та інше. Жоден населений пункт, жодна територія не повинна залишитись поза межами цієї карти. Обласна державна адміністрація вносить пропозиції щодо надання фінансової підтримки об’єднаним територіальним громадам до Кабінету Міністрів України.

Обласна рада приймає рішення про проведення пер-ших місцевих виборів у об’єднаних територіальних громадах, схвалює перспективний план формування територій громад області.

Обрання старости

Хтось пам’ятає, а хтось ні, може хтось чув або читав про це, та колись в Україні були старости в кожному селі. Це дуже давня традиція українського самоврядування. Так, за часів Київської Русі староста був представником нижчої адміністрації, який доглядав за певними ділянками в господарстві князя. У XV-XVIII століттях в Україні староста (війт) був керівником місцевого міського чи сільського управління або самоврядування. Староста був головою найнижчої адміністративної одиниці – сільської громади й обирався сільським сходом на 3 роки.

Він відповідав за дотримання порядку на території свого села, збирав місцеві податки, завідував громадським господарством і громадськими коштами. У Гетьманській дер-жаві (1918) діяли губерніальні і повітові старости. У 1919-1939 роках на Закарпатті староста або посадник був головою сільської громади. Старостами також називали виборних або призначених осіб для ведення справ будь-якої громади (наприклад, церковний староста), артілі чи іншого громадського колективу.

Хто ж такий староста в наш час, і що він буде вирішувати? Це питання під час зустрічей у громадах виникає чи не найчастіше. Люди цілком виправдано бояться залишитися без сільської ради та голови, не знаючи, що в адміністративному центрі нової об’єднаної громади буде цілком самодостатня управлінська структура, а у створеному рішенням (наголошуємо!) тієї ж громади виконкомі – люди, які захищатимуть їх інтереси, – саме старости.

Населені пункти, зокрема села, які не визначені адміністративними селами, тобто місцева рада буде знаходитись не у їх селі, обиратимуть собі старосту на строк повноважень місцевої ради. Наголошуємо: це – виборна посада. І староста відповідно є посадо-вою особою місцевого самоврядування, котрий:

— представляє інтереси жителів села, селища у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради. Староста є членом виконавчого комітету ради об’єднаної територіальної громади за посадою;

— сприяє жителям села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування;

— бере участь у підготовці проекту бюджету територіальної громади в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного села, селища;

— вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного села, селища виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної форми власності та їх посадових осіб;

— здійснює інші обов’язки, визначені Положенням про старосту.

 

Ось так має змінюватися наше життя сьогодні. Ці зміни, що розпочалися, є незворотними. Це тільки початок шляху, і все ще тільки попереду. Головне аби реформатори та владні особи, реформуючи країну, НЕ ЗАБУВАЛИ ПРО ЛЮДИНУ.

Владислав ОЗАРІНСЬКИЙ

Поделиться статьей в социальных сетях: