>

День Великого Шансу

святкуємо Різдво — День народження Ісуса Христа

Цього разу ми святкуємо Різдво — День народження Ісуса Христа на землі — аж двічі. Унікальний шанс віддати шану, повагу та любов тому, хто довів своїм життям, що ми для нього найцінніші. Нещодавно довелося почути фразу, кинуту мені мимохідь знайомим: «А я католицьке Різдво не святкую». Та насправді нема католицького, протестантського чи православного Різдва. Бо весь той розподіл від лукавого. Є лише факт — великий Бог прийшов до нас на землю спокутувати наші гріхи і дати нам свободу.

Він дає свободу

Тому насправді святкувати Його прихід можна та й треба щодня. Всім своїм життям доводити свою вдячність тому, хто дав нам надію та мир у серці. До того ж, дав можливість не вмирати від страху, думаючи, а що буде потім, коли душа покине тіло. Всі, хто вірують і визнають Ісуса Господом, люблять його всім серцем, знають абсолютно напевне, що вічність будуть проводити в присутності Творця та Спасителя.

До того ж, і це земне життя віруючі в нього теж мають шанс та змогу не проводити у страхах, жахаючись майбутнього, яке багатьох позбавляє сну та спокою. Вони знають, що Небесний батько потурбується про них навіть і в дрібницях. Бо він обіцяв це. Бо він є любов, і своє творіння він не покидає напризволяще. Бо своє слово він поставив понад усе. А нам залишається лише вибрати, чи вірити йому, чи борсатися сам на сам із проблемами, які в усьому світі стають все важчими та вагомішими.

Ламаючи стереотипи

Дуже незвичайно, що Україна тепер святкуватиме Різдво офіційно двічі. Але разом із тим це й символічно. Ми наче переступаємо звичні правила, і відкриваємо для себе нову можливість пізнати свого Спасителя набагато ближче. І не день визначає наші стосунки із ним, а можливість наших сердець сприймати Істину.

Що стосується самої історичної події появи Ісуса, то сталося це в ізраїльському містечку Віфліємі навіть і не взимку. Та наші традиції так склалися, що ми відзначаємо цю найзначнішу в історії людства подію саме в цей час. Єврейський хлопчик Ієшуа Машиах — саме так звучить його ім’я в оригіналі, і означає Помазаний Спаситель, для нас звичніше грецький переклад, який звучить саме Ісус Христос, зламав існуючі релігійні стереотипи.

Він ходив з грішниками, розганяв торговців у храмі, підняв цінність жінок до абсолютно неймовірної висоти для того часу на сході, називав себе Богом, зцілював та воскресав людей. Знався із тими, кого категорично не приймало суспільство того часу. І все це робив із любов’ю до свого Небесного Отця та до його творіння — до людей.

Він і далі ламатиме стереотипи у нашому з вами житті, аби вони не стояли між людьми та Богом, щоб показати, що милість Господня навіть понад судом. Бо його головне завдання насамперед врятувати людство, а не засудити. Хоча тим, хто порушує його заповіді, кари не минути.

Історія спасіння

Вся історія святого письма — Біблії — яке є посланням Бога до нас, його учінням та настановами, переповідається дуже коротко. Господь створив Землю, поставив людину на ній царювати. Та влада була передана ворогові людства — дияволу. І сталося це через неслухняність людини. Господь сказав, що Адам та Єва — саме так звали перших людей, яких Бог створив на Землі, мали доглядати її, панувати на ній, нести відповідальність за все, що на ній відбувається. Була лише одна заборона — не їсти плодів із дерева пізнання добра та зла. Та люди вирішили робити по своєму, плодів скуштували, чим виявили свою непокору Богові. Простий тест на слухняність було провалено.

Таким чином люди закрили для себе двері Божого саду, у якому до того жили — Едему. Та цим лихо не закінчилося. Разом прийшли біди — голод, холод, хвороби, смерть. І що найжахливіше — вічне життя без Небесного Батька. Фактично, це була вічна постійно відчутна смерть.

Та Бог із самого початку не міг погодитися на те, що його прекрасне творіння, а саме таким він вважав людину, існувало у такому жахітті. Він мав намір вирвати у смерті людство. Та плата за це буда встановлена неймовірно висока — життя його сина. Він це обіцяв і зробив. Саме тому дві тисячі років тому розпочався план спасіння, і у хліві народився Спаситель людства — маленький хлопчик Ісус, якому раділи навіть зорі на небі. Господь прийшов до нас сам власною персоною, адже Ісус — це зрима особистість Бога на землі, Бога живого, єдиного та вічного. І ми отримали шанс знову з’єднатися із нашим Творцем.

Це потім, через 33 роки життя, йому доведеться бути звинуваченим, побитим, закатованим та страченим, похованим та воскреслим. Саме в цьому і полягала його місія — заплатити власним життям за свободу усіх нас.

Зараз же день Його народження — Різдво! Абсолютно неймовірна подія — Господь власною персоною прийшов до нас. Тому немає сенсу сперечатися, в який саме день правильніше святкувати це. Бо насправді святкувати треба щодня, радіючи, що Бог не полишив нас наодинці із пітьмою, а став рятівною зіркою наших сердець.

Тому і дякуємо Богу за все!

Юліана БОГДАНОВИЧ

Поделиться статьей в социальных сетях: