>

Державний кордон — символ України: святий і непорушний

Державний кордон

В останньому номері газети №23 (48) «Народна думка» писала про те, як 10 вересня цього року колишній очільник Одеської ОДА М. Саакашвілі, позбавлений громадянства України, втративши здоровий глузд, за підтримки кількох сотень люду, прорвав західний державний кордон України. Багатьох це обурило і насторожило: невже так просто можна перетнути наш кордон? Тож «Народна думка» вирішила на власні очі пересвідчитися як захищений державний кордон з Молдовою на території Одещини, і як люди живуть біля нього.

Новоолександрівка та Нові Бутори — погляд з середини

Новолександрівка — найвіддаленіше село західної частини Великомихайлівського району. Та не зважаючи на це, його мешканці кажуть про себе так: «Ми найближче до Європи».

Разом з селом зі смачною назвою — Нові Бутори (нагадує бутерброд), в якому проживають етнічні молдовани, входить до складу Новоолександрівської сільської ради. В 1924-1940 рр. Новоолександрівка входила до складу Григоріопольского району Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (Українська РСР). З 1940 року у складі Гросулівського, а з 1945 року — Великомихайлівського району Одеської області.

Мешкає тут 520 осіб, з яких працюючих близько 40. На жаль, в день нашого приїзду сільський голова Новоолександрівки Людмила Чебан знаходилась у відрядженні. Про цю самовіддану своїй роботі жінку знають далеко поза межами сільської ради. Бо саме завдяки її наполегливості та працьовитості село змінюється на краще прямо таки на очах.

Та на щастя відсутність сільського голови в повній мірі компенсували її колеги — секретар сільської ради Віра Шаєр та землеупорядник сільської ради Тетяна Шаповаленко. Ось про що ми поговорили з жінками.

Державний кордон - 1

На фото: землеупорядник Тетяна ШАПОВАЛЕНКО та секретар Віра ШАЄР

Щасливі люди прикордонного села

— Ви живете фактично на самісінькому державному кордоні. Чи почуваєте через це себе якимись особливими?

— Ми почуваємо себе, перш за все, захищеними, справді. Завдячуємо передусім за це прикордонникам. Ви знаєте, наші охоронці кордону — це наша гордість. Окрім виконання своїх службових обов’язків безпосередньо на самому кордоні і пунктах пропуску, вони мають серед свого складу дільничних інспекторів. Ми щиро поважаємо і цінуємо цих людей. Ці дільничні знають усіх, хто живе у селі, зустрічаються з людьми, проводять роз’яснювальну роботу. Своєю присутністю вони виконують фактично й функції поліції по збереженню правопорядку. Тож дисципліна серед населення по дотриманню дисципліни щодо умов перетину державного кордону та проживання в прикордонних населених пунктах — у нас на найвищому рівні.

— Від Новоолександрівки до райцентру більше 30 км, а за вашими городами вже територія іншої держави. Як забезпечується село усім необхідним?

— І з цим у нас жодних проблем немає. Промислові товари, продукти харчування, усе, що душа забажає — маємо в нашому магазині: торти, випічка, молочні продукти. Якщо є в чомусь потреба — замовляємо в магазині, доставляють вчасно, тож ми нічим не обділені.

— Але ж не хлібом єдиним…

— Так, душа вимагає передусім ще й духовної підтримки. Є у нас й свої місцеві таланти. А ще у нас проживають три дуже цікаві сім’ї, дві з яких мають по 10, а одна 7 дітей. Вони є віруючими християнами-баптистами, та кожен з нас, хто вірить в Бога, теж є віруючим. Так ось, ці сім’ї — наша визначна пам’ятка, місцева «родзинка». У сільському клубі вони влаштували справжній концерт — «Що таке щастя». Батьки разом зі своїми діточками так славлять Бога, адже Він у нас один! Байдужих до цих заходів немає. А ще — вони є одними з найактивніших учасників у соціальному житті села. Ці дітки відмінники, батьки возять їх за 30 км у районний центр — Велику Михайлівку на навчання у музичну школу.

— Як село заробляє гроші до свого бюджету?

— Нас годує земля. Сільська рада має 3 тис. га, з яких тільки 168 га знаходяться в межах села. Отже абсолютна більшість землі використовується у сільському господарстві. Ті, хто працює у ньому — сплачують податок за оренду землю, а ставки такі: юридичні особи, ФОПи — 8% від грошової оцінки землі в оцінці 2014 року — поза межами населеного пункту, й 4,5% — в межах села. І, звичайно, домашнє господарство — це наша підпора.

Державний кордон - 02

На фото: Новоолександрівська школа I-II ст.

Село освітлене, охайне, дбаємо про дороги, є дитячий майданчик, водогін, криниці, артезіанські свердловини. У нас своя школа I-II ст., в якій навчається 63 учні, а ще — 48 дошкільнят, є і дошкільні групи. В селі народжуваність збільшилась, маємо цього року аж 8 новонароджених діточок!

— Але все ж, напевне, в місто хотілося б переїхати, скажімо, в Одесу?

— Можливо ми вас здивуємо своєю відповіддю, але скажемо — ні, не хочеться, немає у нас такого бажання. В Одесі, яка давно вже вщент переповнена людьми, як кажуть, тільки нас ще не вистачало. Якщо не маєш своєї квартири, то й робити нічого в місті. Працювати з ранку до вечора аби тільки ледве-ледве сплачувати за житло — що ж це за життя?

В селі теж не легко, але ми маємо справжню свободу. Можеш будь-коли вийти на власне подвір’я, за яким просто безмежний простір свіжого повітря, і природа у всій красі натуральності. А в місті цього немає.

— На вашу думку, у села є найближчі перспективи розвитку?

— Перспективи у села є, і вони цілком очевидні. Так, зараз вони ще досить мізерні, але все ж є. Головна запорука найближчої перспективи полягає в тому, що в село, хоча й потрохи, але все ж повертаються люди.

Безпека кордону — могутність держави

«Безпека кордону — могутність держави» — саме таке гасло розміщене на адмінбудівлі прикордонної служби в прикордонному селі Велика Комарівка Великомихайлівського району, що знаходиться за 10 км від села Новоолександрівка. Відколи у 2014 році Росія напала на Україну, ця теза стала надзвичайно актуальною. До того ж, ми маємо кордон з частиною Молдови — невизнаним Придністров’ям (ПМР — Придністровська Молдавська Республіка), яке по суті, підпорядковане країні-агресору — Російській Федерації. Через те в Україні з’явилася ще одна, нова, реальна загроза незаконного проникнення з цього боку кого завгодно: терористів, сепаратистів, та й навіть регулярних військ РФ, частини якої у складі 14-ї армії розташовані на території ПМР.

Проблема полягає ще й в тому, що всі офіційні перемовини Україна веде виключно з Молдовою, а практичні дії здійснює з представниками так званого Придністров’я. Отже, потрібна чітка демаркація кордонів (лат. demarcatio — розмежування) — проведення лінії державного кордону на місцевості з позначенням його спеціальними прикордонними знаками згідно з договорами про делімітацію кордонів і доданими до них картами та описами.

Коли здійснили демаркацію на території Великомихайлівського району, виявилось, що ділянка дороги довжиною 900 м проходить саме через територію Придністров’я. І якщо до недавнього часу кордон був майже умовним, то зараз в будь-яку мить наших громадян можуть затримати прикордонники ПМР за те, що вони знаходяться без відповідних на те документів на їх території. В такому випадку усі подальші дії по звільненню, поверненню наших співвітчизників до України стають дуже проблематичними.

Вихід з ситуації один — прокладання нової дороги територією України. Першими забили на сполох цього року прикордонники Великокомарівського підрозділу прикордонної служби. Саме завдяки їх старанням, численним зверненням до органів місцевої та державної влади, вже в липні почалося будівництво нової дороги довжиною 3,7 км. А через рекордні 2 місяці по цій дорозі відкрили автомобільний рух. Остаточне завершення будівництва об’єкту планується у цьому році.

Державний кордон - 03

На фото: нова дорога територією України

Зі слів селян та прикордонників за останній рік, відколи Велика Комарівка увійшла в об’єднану територіальну громаду з Великою Михайлівкою, в ньому відбулися колосальні зміни. Очевидно, що це тільки початок нового життя села. І це нова сторінка оновленої прикордонної служби України.

Владислав ОЗАРІНСЬКИЙ

Поделиться статьей в социальных сетях: