Дмитро ФРАНЧУК: «Головне — триматися разом»

Минуло вже більше року, як на Одещині повністю змінилися керівники районних державних адміністрацій. Раніше такого і близько не було: керівниками районів стали й такі, кому ще не виповнилось навіть 30 років. Дмитро ФРАНЧУК, голова Захарівської РДА, зустрівся з нами напередодні свого 29-річчя. Можливо, хтось скаже: молодість. Так, але цей «недолік» швидко минає. А нові управлінські кадри країні давно вже потрібні.

— Дмитро Іванович, минув рік роботи на посаді голови Захарівської районної державної адміністрації. Які підсумки вашої роботи за цей термін, від планів і на сьогодні?

— Було дуже багато сподівань на те, що можна змінити безліч напрямків. Розраховував, що можна за півроку змінити і покращити освіту. Але не відразу так сталося, як хотілося. Ми лише зараз оновлюємо поступово кадровий склад директорів, забезпечуємо наповнюваність шкіл.

Сподівались, що за півроку буде зроблена інвентаризація землі, але відчувається ступор. Планувалося покращити стан дорожніх покриттів, та тільки через рік почався їх ремонт. Багато питань було, які ми з командою не одразу змогли охопити. Особисто для мене було важко зрозуміти, як без коштів та фінансової підтримки ми в змозі це все зробити.

— Мова йдеться про початок вашої діяльності на посту голови РДА?

— Так, але коли налагодилася співпраця з департаментами обласної державної адміністрації та деякими обласними депутатами, то змогли домовитися про виділення коштів на певні об’єкти. Минулого року поміняли вікна в школі, облаштували районну лікарню. До роботи були залучені захарівські підприємці, які почали займатися місцевими пасажирськими перевезеннями. Раніше доступу до цього не було, бо деякими депутатами лобіювалися інтереси монополіста, і виключно його компанії перевозили людей. З цих причин один тендер було скасовано та проведено інший. Таким чином, до співпраці був залучений місцевий підприємець, який створив 5 нових робочих місць.

— Тим не менше, ваші першочергові плани збігаються із отриманими результатами?

— Завдяки отриманому досвіду вони навіть стали кращими. Адже стало зрозумілішим, як правильно, швидко і якісно провести інвентаризацію землі. Також є розуміння, як збільшити наповнення бюджету. Бо ще минулоріч він виріс не набагато, а саме це є пріоритетним завданням. Місцеві бюджети зросли, отож деякі села і селища стали багатшими і мають залишки на своїх рахунках по 800  тис. грн., а хто й від
1 млн. 200 тис. грн. до 1 млн. 800 тис. грн. Я вважаю, що це дуже пристойні кошти для села. Районний бюджет маленький, і місцеві бюджети селищних і сільських рад його перевищують. Зросли ж ці бюджети за рахунок того, що люди почали виводити кошти з тіні, та сплачують податки, які надходять до бюджету. І посприяла цьому процесу децентралізація, треба лише розумно використовувати кожну копійку. В межах своєї компетенції розумію, що треба робити на місці. А що поза нею — вже потрібна допомога вищих керівників, вищих органів. Це вже інший рівень.

— А як справа взаємодії місцевих гілок влади, наприклад, які у вас стосунки з районною радою?

— Цікаве запитання. Зрозуміло, що нерідко депутати є представниками того чи іншого бізнесу. Хтось щось лобіює, іноді бувають суперечки з питань фінансування деяких об’єктів. Але зараз розпочалась тісна спільна робота із наповнення бюджету. Це вже не просто виділяється 400 тис. грн. на освіту, чи на підтримку лікарні, і незрозуміло, що там відбувається. Зараз спільно із депутатським корпусом на кожній сесії розглядаються такі питання. Наприклад, виділили 80 тис. грн. на опалення, але розписали, що саме і скільки чого треба закупити. Вирішили придбати для швидкої допомоги медикаменти та устаткування. І це спільна робота, сьогодні немає таких питань, в яких райрада та райадміністрація не мають порозуміння.

Сподіваюсь, що нам вдасться уникнути загострень в стосунках, а такі тенденції вже прослідковуються під час підготовки виборів до об’єднаних територіальних громад. І деякі депутати нині бачать в них своїх представників. До складу комісій на виборчих дільницях входять багато вчителів та директорів шкіл, і, можливо, буде спокуса лобіювати свої інтереси через них. Та все ж зараз співпраця з районною радою результативна та плідна. Треба буде знаходити певний консенсус та мудро здолати усі труднощі.

— Тоді про нагальне: як ваш район підготувався до зими?

Це важке питання, минулий рік показав, що район не зовсім був готовий до холодів, впоралися завдяки допомоги фермерів, підприємців. Також працювала компанія «Дорлідер», яка планувала перебування лише один день. Та працівник фірми утримувався за наш рахунок, був забезпечений житлом, їжею, всім потрібним, то й пропрацював на грейдері всю зиму.

Цього року тендер виграла обласна дорожня служба. Та, як видно по районних дорожніх службах, техніки взагалі немає, а та, яка є, повністю зламана, застаріла — ще 70‑тих і 80-тих років випуску. Нині розглядається питання, аби всі голови сільських рад віднайшли можливість спільно закупити один грейдер на всіх. Вартість грейдера — в межах від 400 тис. грн. до 1 млн. 200 тис. грн.

Також було прийняте рішення про підписання контракту на обслуговування із тими, хто співпрацював із владою минулого року. Тобто ті фермери і підприємці, в яких є необхідна техніка, будуть чистити дорогу не безкоштовно. Про всяк випадок збільшено резервний фінансовий фонд. Отже, підготовка до зими йде, всім, хто доглядає дороги, було виділено по кілька тонн солі, аби могли заготовити соляну суміш.

— Одеська область аграрна і Захарівський район також. Які у РДА склалися стосунки з аграріями вашого району, чи є з ними конфлікти?

— Минулого року через те, що відсоткова ставка земельного податку піднялася з 2-3% до 4%, конфлікт був. Для аграріїв це був удар, який підштовхнув їх на протести. Та вже через рік більшість з них пішла нам на зустріч, хоча не всі. Деякі з нами співпрацюють — допомагають ФАПам, амбулаторіям, частково ремонтують за свої кошти. У цьому питанні акумулюються кошти РДА, сільських бюджетів та аграріїв. Та зараз планується збільшити відсоток сплат, бо вочевидь 4% — замало, планується підняти ставку до 5-6%, закон дозволяє збільшити її до 12%. Фермери знову почали протест, десь 50-60 чоловік приїжджало до мене. Але до нас в район зайшов великий інвестор, який готовий платити 7%, і ці протестувальники замислились, та почали більше платити людям за паї. Найбільша проблема, що вони скаржаться на те, що не має грошей. Проте ж видно, на яких розкішних джипах їздять фермери та й не бідують.

— Та закони ринкової економіки працюють, і коли є конкуренція, то підприємці замислюються…

— Так, але вони кажуть, що їх конкуренти — то, мабуть, шахраї. Але це можна прослідкувати, і видно, як та чи інша компанія працює в сусідніх районах. Тож нашим фермерам треба задуматися, бо, зчиняючи скандал, самі працюють нелегально. Наприклад, у селі Войничеве підприємці взяли в оренду 22 га землі у пенсіонера-інваліда. І платять йому за це тільки 5 тис. грн., без договорів, без будь-яких документів. А повинні платити до 30 тис. грн. Тому з’ясували це питання, і зараз чоловіку за оренду землі вже платять більше. Заплатили і за минулий рік, і за поточний. Взагалі ж наш показник по області займає одне із перших місць щодо наповнюваності бюджету за рахунок податків і зборів з земель. В свою чергу, фермери погодилися з підвищенням ставок, бо зрозуміли після пояснень, що є конкуренція. Бо є підприємства, які готові платити і 7,5%. До того ж багато людей, які віддали свої паї в оренду фермерам, порушують питання про розірвання договорів, розуміючи, що втрачають гроші. Ми доносимо до людей правду, розкриваємо їм на це очі.

— І наше традиційне запитання до вас як до державного службовця і як до звичайного українця: ваші побажання українському народу?

Нещодавно я був у Польщі, багато українців туди їздили наприкінці 80-х — початку 90-х років минулого століття. Тоді навіть самі поляки в себе не вірили, за виключенням невеличкого відсотка. Після цього впевнений і хочу всім сказати: нам необхідно в себе вірити. Перш за все — в розпочаті реформи, в зміни, та при цьому треба триматися разом. Саме так зможемо прийти до нормального життя, до ринкової економіки та розвитку країни. Видно, що Польща дуже далеко попереду нас, але поляки вірять в нас, в українців. Для них ми є пріоритетні партнери, для цього розроблено багато програм. Я вважаю, що українцям самим треба об’єднуватись, і бути разом за одну ідею, якщо в нас вірять сусіди. У нас все вийде!

— А що побажаєте владі?

Владі необхідно більше працювати над покращенням соціального життя, пенсійного забезпечення і мінімальних зарплат. Є така книга гарна: «З третього світу в перший», в якій описане польське чудо. Нам треба зараз все зробити, аби українці отримували зарплату хоча б по 5 тис. грн. Тоді люди будуть задоволені, і не будуть ставити запитань: хто поганий, а хто гарний? Працівники, які отримують достойні гроші, — задоволені.

То побажання владі, щоб вона більше уваги звертала на людей, і, в першу чергу, на їх забезпечення. А простим людям — разом триматися і підтримувати один одного. Бо як показав Майдан, люди були разом, а минуло два роки — і вони знову розділилися.

У нас є державність, отже головна цінність — бути єдиним цілим незалежної країни.

Владислав ОЗАРІНСЬКИЙ

Facebookyoutube
Поделиться статьей в социальных сетях: