Дмитро ФРАНЧУК: «Ми на початку шляху, але мрії збуваються»

Країні треба нові лідери. І хоча досвідчені кадри можуть зробити багато, енергія молодих надає нового напрямку розвитку.

Напередодні відставки Дмитра Франчука із посади голови Захарівської РДА «Народна думка» взяла інтерв’ю у молодого керівника, який викладає свої погляди на подальший розвиток країни. Він йде із посади, та отриманий досвід, на його думку, знадобиться у подальшому на шляху розбудови України.

Молоді керівники випромінюють сильну енергію, що примушує рухатися справу та підіймає на це людей. Саме про це йшлося у інтерв’ю з головою Захарівської РДА Дмитром ФРАНЧУКОМ, яке було опубліковано у №18 «Народної думки» від 25 жовтня. Ця розмова та відео на сайті видання викликало жвавий інтерес у людей, адже співрозмовник вразив своєю щирістю. Тож на прохання наших читачів ми запросили його в редакцію, аби отримати відповіді ще на кілька запитань.

— Дмитро Іванович, у роботі вам заважає хтось особисто?

— Особисто ні, але останнім часом виникає багато питань, що стосуються несвоєчасного отримання людьми субсидій на скраплений газ та електроенергію. Держава нараховує субсидії, але не завжди встигає вчасно переказувати кошти. І через це деякі місцеві комунальні підприємства погрожують відключити домівки від газопостачання та водопостачання. Довелося до таких підприємств неодноразово звертатися та пояснювати, що робити подібне забороняє закон, потрібно лише дочекатися фінансування.

Велика проблема існує із «Облгазом», який фактично зірвав запуск опалення шкіл, яких в нашому районі 16 і лише 4 на газовому опаленні. Газовики внесли один пункт в договір, в якому йдеться про те, що за газ потрібна передоплата. Це питання вдалося вирішити — після домовленості із районною радою було виділено 150 тис. грн. на передоплату газу. Взагалі «Обленерго» і «Облгаз» — основні проблемні підприємства на місцях. Це комерційні компанії, які відстоюють власні інтереси, нехтуючи при цьому інтересами людей.

— Як ви вважаєте, якою має бути роль народних депутатів-мажоритарників на місцях?

— У нас в районі є один депутат-мажоритарник Верховної Ради України — Олександр Пресман, обраний по 139 виборчому округу. І на мою особисту думку він має більш плідно працювати та допомагати людям. Наведу такий приклад. Нещодавно до мене звернулись по допомогу люди — погорільці, яким необхідно житло. Та на сьогодні немає можливості виділити їм кошти з бюджету на новий будинок. Але як пояснити їм те, що на фоні цього деякі депутати влаштовують якісь свята, піаряться. Це не вихід, потрібні конкретні справи: ремонт дороги, надання адресної допомоги людям, в тому числі, як цим погорільцям.

Але ж відомо, що у кожного народного депутата є певний фонд розвитку своїх округів. Звичайно, все залежить від того, чи виділяє Кабінет Міністрів Україні в поточному році такі кошти, та чи достатньо їх. Як показує досвід, народні депутати, які наполегливо відстоюють інтереси своїх округів, мають успіх — кошти виділяються. На даний момент мало видно, що саме і де зробив та покращив наш народний депутат. Відомо, що він возить дітей на канікули з собою, влаштовує також відпочинок для медичних працівників і сільських голів. Звичайно, добре, що люди відпочивають. Але є куди важливіші соціальні проблеми, які треба вирішувати разом. Багато буває таких питань, які, на мою думку, представники О. Пресмана розглядаючи на місцях, трохи не так розуміють ситуацію. Вони перенаправляють прохачів зі зверненнями в райадміністрацію чи до райради, хоча можуть власними силами вирішувати питання і більше допомогти, що б і показувало роботу народного депутата.

— Це питання якого характеру?

— Наприклад, ремонт дороги. Нещодавно зібралося близько 400 чоловік, які обговорювали ремонт автомобільної дороги Захарівка — Затишшя. Нині за рахунок районного бюджету неможливо виділити такі кошти. Та думаю, що народний депутат міг би району в цьому посприяти, та й для його ж іміджу було б краще. Можна спробувати зробити це так: частково фінансувати ремонт цієї дороги з бюджету Затишанської сільської ради та Захарівської селищної ради. Ще частину грошей міг би забезпечити обласний бюджет і, можливо, й частина могла б надійти із фонду народного депутата. І в тому ж таки питанні погорільців разом ми могли б зробити значно більше. Бо можливостей у народного депутата значно більше. Отже, сподіваюсь на плідну співпрацю з усіма народними обранцями, двері мого службового кабінету завжди для них відчинені.

— А як взагалі виглядає ситуація з ремонтом та утриманням доріг в районі? Із цього приводу були бурхливі коментарі на вашу адресу…

— Якщо брати районні дороги, такі скажімо, як Велика Михайлівка — Захарівка або Захарівка — Окни, то на них почали робити ямковий ремонт за державні кошти. Але роботи припинилися, і тепер очікується їх поновлення. А стосовно дороги безпосередньо у Захарівці, а саме — по вулиці Щаслива, то її ремонтують за обласні кошти, і аби ситуація була зрозумілішою, після звернень людей, я відвідав цей об’єкт. Там трапилася прикра пригода: незрозуміло чому депутат Одеської обласної ради Микита Кузькевич мені відверто нахамив, після того, коли я зробив йому зауваження відносно того, що дорогу ремонтують за обласні кошти, а на уніформі дорожніх працівників написано: «Благодійний фонд «Творим добро» Олександра Пресмана». Очевидно, що це була погана послуга з його боку на адресу народного депутата. Сам же пан Кузькевич власне і є директором цього фонду. Мені ж відповів, що ці маніжки потрібні були людям для роботи. Та, чесно кажучи, виглядало це смішно. На жаль, дорога відремонтована частково, по ній поїхали фури, і вона почала просідати.

— Тим не менше, робота ведеться у різних напрямках. То що вдалося вже зробити та які найближчі плани?

— Акцент більше робився на освіту, розвиток молоді та молодіжного руху. Вже закупили обладнання для сучасної тренажерної зали, яка буде обладнана на території спортивної школи. Минулого року обладнали мультимедійний клас в одній із шкіл, а цього року планується зробити аналогічне в школі села Перехрестове. Також виділено кошти, аби купили все необхідне для цього. В таких класах зможуть вчитися і діти, і дорослі. За цей час буде зроблено ремонт в приміщенні Захарівського Будинку культури, де будуть організовані курси з англійської мови для дітей і навчання проводитиметься безкоштовне. Минулого року навчалося 20 чоловік, цього року вже 120. Викладачі — місцеві волонтери, яким подобається допомагати дітям.

— А де саме вже відкрили один клас?

— В Захарівській школі. Після того, як на початку навчального року до нас звернувся директор, це питання обговорювалося із головою райради. Було досягнуто порозуміння. Ремонт виявився дуже проблемний, та його вже закінчено. Клас повністю обладнаний і функціонує, завершується також полагодження спортзалу. На черзі ремонт в дитячому садку, там планується міняти три вікна. Можливо, не дуже великий показник, але це потрібно діткам. Що стосується Затишанської школи, то планується виділити туди ще 100 тис. грн. Питання фінансування вже погоджено із головою райради, селищна рада також виділяє 120 тис. грн. на заміну вікон та аварійної частини даху.

— Ви нещодавно побували в Польщі. Ваші враження від децентралізації, яку здійснили поляки.

— Дуже цікаво, що в Польщі є така людина як Лєшек Бальцерович — організатор та ідейний натхненник економічних реформ, так званої «шокової терапії», який допомагає з цих питань сьогодні і Україні. Я спілкувався не лише з державними службовцями, а і з таксистами, працівниками метро, прибиральниками. Хтось задоволений ним, а хтось ні. Великим плюсом було те, що поляки не розтягували реформи на місяць, один чи два роки. Все було здійснено в короткий термін: сьогодні сказали і вже на другий день зробили. Спочатку було важко, але люди втягнулись. Саме держава вирішила обсяг повноважень громади, якими вони будуть, і скільки коштів там залишатиметься. Ми відвідали одну громаду із населенням 30 тис. В ній є 5 шкіл, 12 приватних дитячих садочків. В школі навчається 4 тисячі дітей, в ній працює 600 вчителів і обслуговує 200 працівників техперсоналу. Фінансують навчальний заклад наступним чином: з державного бюджету — 30 млн. злотих, і сама гміна виділяє ще 30 млн. злотих.

— Давайте уточнимо: гміна — це найменша територіальна одиниця в Польщі…

— Так, як наша територіальна громада. На території діють три пожежні частини, на функціонування яких виділяють 798 тис. злотих на рік (5 млн. 347 тис. грн. — ред.). Це дуже велика сума. Майже всі податки залишаються в громаді, лише незначна частина надходить до бюджету держави. У гміні самостійно вирішують, який відсоток їм збільшити, а який знизити. Але у них існує така «фішка» — для нових підприємців створюються так звані «податкові канікули». Тобто, на початку свого бізнесу три роки бізнесмени сплачують вкрай маленький відсоток податку. Потім починають вже платити на загальних підставах, в межах від 19% до 32%, в залежності від того, яка загальна сума коштів пройшла через їх розрахунковий рахунок.

Сама ж гміна виділяє на своє утримання кошти, які дозволяють розвиватися громаді, будувати нові заклади. Також треба відзначити, що великий плюс в тому, що багато і молодих, і старих людей знають англійську мову. Багато уваги приділяється людям старшого віку, яким за 50 років. Там працює заклад, в якому для пенсіонерів майже щодня проводяться зустрічі, заняття з англійської та німецької мови. Люди планують куди поїхати, і гміна фінансує це. Виділяються гміною також кошти громадським організаціям для роботи з молоддю, в тому числі й для профілактики правопорушень.

— Поляки вкладають кошти в перспективу, в молодь. Не забувають про старше покоління, вчать їх за кошти власної громади. Це і є децентралізація по-польськи…

— Так, це та справжня децентралізація, яку наші сусіди поляки збудували у своїй країні. Звичайно, є і незадоволені цим процесом, такі люди є скрізь. Але в Польщі відчутна потужна підтримка малого бізнесу державою, навіть не середнього, а малого. Коли проїжджаєш польськими містами та селами, вочевидь бачиш роботу малого бізнесу, який сплачує значний відсоток до місцевого бюджету. Це, як правило, майданчики з обслуговування автомобілів, невеликі фермерські угіддя, кафе та багато іншого. І саме цим поляки пишаються — великою кількістю маленьких фірм. Трапляється навіть так, що заїжджаєш в одну гміну — там багато маленьких фірм, а заїжджаєш в другу — там багато великих, але маленькі також є. Рушійна сила великого бізнесу — саме малий бізнес. Це закон ринкової економіки. Поляки створили могутні територіальні громади. Ми ж тільки мріємо про це і стоїмо на початку шляху.

Але я вірю — мрії збуваються.

Владислав ОЗАРІНСЬКИЙ

Facebookyoutube
Поделиться статьей в социальных сетях: