>

Місце приємних зустрічей та незручних запитань

Село полюбляє читати

Село живе своїм тихим спокійним життям, де зовсім недоречні великі потрясіння. За ними найкраще споглядати по телевізору після того, як будуть зроблені усі справи. До того ж, можна обговорити усі події із сусідами та родичами. Сільське життя завжди відрізнялося не лише тихим плином, а й поміркованістю суджень. Йому властива мудрість глибинна, що йде від землі, здобреної копіткою роботою.

Село все ще полюбляє читати

Вечори проходять за дружніми бесідами у сім’ї. Розваг на селі не дуже багато: кіно, доміно та… книжки. Усі вислови із приводу того, що ми раніше були нацією, що читала, а зараз розлюбила це робити, безпідставні. Принаймні, для сіл Одещини. Люди, просякнуті любов’ю до друкованого слова, відчувають його у нашому сьогоденні і не мають наміру відмовлятися від насолоди читати книжки.

Ось і тягнеться сільський люд у районну чи сільську бібліотеку за новою порцією уподобаної літератури, благо, що мережа збереглася і працює попри усі різнопланові труднощі. Інша справа, чи вдається задовольнити попит відвідувачів. Адже районна бібліотека отримує зараз близько 400 книжок на рік, на відміну від близько 2 тисяч у минулі роки економічної стабільності. Бібліотечні колективи пережили за останній час значні скорочення, працівники отримують у найкращому випадку по 2-3 тисяч гривень платні за місяць, нерідко їм доводилося працювати без опалення чи світла. Та справи своєї вони не полишали.

Їм лише шкода, що книжки зношуються, скорочуються фонди, а ресурсів поповнення замало. От були часи, коли бібліотекам дозволяли брати невеличку платню за користування літературою, таку собі оренду за прокат, і гривня до гривні збиралася суттєва сума на те, щоб придбати друковані новинки.

– Тоді з охотою платили за можливість читати книжки, і дозволити собі могли всі, навіть люди похилого віку зі своєї невеличкої пенсії виділяли частину з превеликим задоволенням, — згадує цей момент працівник Біляївської районної бібліотеки Світлана ОЛІЙНИК.

– Та все ж, люди, які далеко не завжди можуть дозволити собі купити книжки, за чтивом йдуть саме сюди. Чоловіки вибирають щось цікавеньке та не забувають прихопити книжечку для жінок. Онуки щось радять бабусям та дідусям. Вони читають про любов, подорожі, про сьогодення та класичну літературу. А ще слідкують за усім новим. Хоча дуже бракує економічної літератури.

Допитливі бабусі та дідусі

– Люди дуже змінилися, вони не просто споживають інформацію, а прогресують завдяки їй. Це видно навіть зовні. Наприклад, раніше винятково усі бабусі були такими собі старенькими жіночками, трохи зігнутими, із важкою ходою. А зараз це жінки хоча і у віці, але вони підтягнуті, гарно вдягнені, із зачісками, вишуканим макіяжем, у них в очах є блиск та запитання, на які вони хочуть отримати відповіді, — зауважила цікаву деталь працівниця бібліотеки Людмила КЛИМЕНКО. – Знаєте, у нас доволі багато літніх людей, які залюбки вчаться користуватися інтернетом. Вони не соромляться уточнювати деталі, перепитувати і відразу все намагаються застосувати.

– Не секрет, що найбільше їм цікаво спілкуватися зі своїми друзями у соціальних мережах, і вік тут не стає на заваді. Це реалії сьогодення, які залюбки підхопили і люди старшого покоління та додали можливості попри свої роки продовжувати пізнавати світ, відкриваючи нове та цікаве для себе.

– Ми вже тут як велика родина. Знаємо одне одного, враховуємо, які книжки вже прочитали, які ще треба запропонувати відвідувачам, – каже Людмила Леонідівна. – І дуже багато сільських бібліотекарів фанатики своєї роботи. Вони приїжджають до нас, беруть мішками літературу, аби там односельці могли прочитати її. Потім привозять назад, обмінюють на щось новеньке. Коли людина горить своїм ділом, вкладає в неї своє серце, думає про інших, то не буде зважати на обставини. Ці прості істини не скасував до цього часу ніхто.

Звичайно, у бібліотеках існують свої плани, які їм доводяться обласними бібліотеками, але є дещо таке, чого не може запланувати чи нав’язати людям будь-яка структура — бажання спілкуватися. Ось так позапланово і виник своєрідний клуб, у який приходять люди, аби весело провести час. Приносять свою випічку, роблять чай, починають співати улюблені пісні, розказують веселі історії, разом радіють та журяться, згадують минуле та планують майбутнє. Тут не буває нудно і завжди раді гостям, особливо тим, які мають непересічний досвід життя.

До речі, завдяки тому, що працівники бібліотеки враховують попит читачів, їх зацікавлення електронними носіями та особливою популярністю у наші дні соціальних мереж, вони відкрили сторіночку свого закладу у Фейсбуці, яка постійно оновлюється. Там завжди можна ознайомитися із останніми новинами,що відбуваються на читацькій ниві, розглянути фото та дописати свого коментаря.

Чи нормально «снікерс» за 22 гривні?

Трохи інша категорія відвідувачів спрямовує увагу на пошук свого шляху у майбутньому. У них інші запитання, шалена енергетика. Наприклад, школярі старших класів намагаються розібратися у сум’ятті життя і визначитися з подальшими кроками. Декому допомагають зустрічі із представниками різних професій, працівниками центру занятості, військовиками. І непокоять глибинні питання: що буде із нашою країною, куди вона йде, що відбувається з її економікою?

– Скажіть, а «Снікерс» за 22 гривні — це нормально? – запитав на зустрічі з учасниками одеського Євромайдану школяр старших класів із Біляївки, яка проходила у бібліотеці і була присвячена героям Небесної сотні.

Здавалося б, питання досить таки недоречне. Але в ньому сконцентровано велике занепокоєння зростаючого покоління — чому після буремних подій дворічної давності життя українців не змінюється на краще?

– Молоде покоління сильне вже тим, що не соромиться ставити складні питання, – прокоментував цей момент координатор одеського євромайдану, голова одеського обласного офісу МДО «Депутатський контроль» Олександр ОСТАПЕНКО. – Саме завдяки тому, що практично юнь — студенти — вийшли на протест проти незаконного рішення влади та відстояли право країни на власний розвиток, ми й можемо розвиватися. Незручне питання про вартість того ж «Снікерсу» дозволяє розібратися у глибинних причинах конфлікту, який виник тоді. Країну обкрадала її ж влада. Казна була порожньою. Виробництво практично відсутнє. Все це і стало причиною сьогоднішньої кризи. Далеко не кожен у нас розуміє це, а от таке спілкування, вміння бути відкритим, пошук істини, призведе молодь до бачення реальної картини стану нашого суспільства, і все це дасть змогу будувати повноцінну сильну державу, якою і повинна бути Україна.

***

Несподіване відкриття енергетики цього місця. Місця, де можна не кривити душею, бути самим собою, занурюватися у любовну лірику, спілкуватися із товаришами, які живуть за кілька тисяч кілометрів, чи ставити гострі запитання насамперед самому собі, а потім й тим, хто має свою чітку життєву позицію та чималий досвід, аби на них відповісти.

Юліана БОГДАНОВИЧ

Поделиться статьей в социальных сетях: