>

Небесна Сотня в вирій полетіла…

пам`ять Героїв Небесної Сотні - Татарбунарська районна бібліотека

Майдан. Мабуть, нині це слово знають у всіх країнах світу. Майдан Незалежності — це не тільки головна площа в центрі Києва, Майдан — це небажання жити в системі тоталітарної корупції, це прагнення жити за європейськими стандартами. За це Україна заплатила більш як сотнею кращих своїх синів і дочок. Їх назвали Небесною Сотнею. Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами — Охоронцями на небі.

Щороку Україна 20 лютого вшановує пам`ять Героїв Небесної Сотні. 21 лютого в читальному залі Татарбунарської центральної районної бібліотеки було проведено годину історичної правди «Небесній Сотні шана і молитва за чисті душі, що злетіли в небо». Під час заходу студентам ПТАУ та вчителям бібліотекарі розказали про історичні події, які відбувалися в ті лютневі дні 2014 року. Пройшло чотири роки, а ті, хто був там і сьогодні пам’ятають все до найменших подробиць. Розповіді очевидців Генсицької Л.О. та волонтера Алєксєєнко Л.П., перегляд фото— та відеоматеріалів справив неабияке враження на молодь.

Завідувач відділу обслуговування Гажийська Н.В. ознайомила присутніх із фотовиставкою Ельгізи Апонюк «Майдан гідності і свободи». Розгорнута книжково-ілюстративна виставка представила видання 2014-2015 років сучасних авторів, які або ж були на Майдані в ті страшні дні, або ж спілкувалися з учасниками та очевидцями. Найстаршому з Небесної Сотні було 83 роки, наймолодшому — лише 17.

Полеглих за світле майбутнє студенти вшанували хвилиною мовчання, передаючи із рук в руки під мелодію гімну Небесної Сотні «Пливе кача» запалену свічу пам’яті. Кожен з нас доторкнувся до цього священного вогню — частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості пожертвував собою. «Тепер нас називають Небесною Сотнею. Людям подобаються яскраві назви, і я їм за це не докоряю. Річ, звісно, аж ніяк не в назві, а в усіх тих, хто був тоді поруч зі мною. Річ у бабі Любі, і рудоволосому львів’янинові, і тому хлопцеві, котрий помер у лікарні від поранення в груди, і ще в багатьох-багатьох інших. Тих, що назавжди лишилися на Майдані.» (М. Рудневич, «Я з Небесної Сотні»)

Мазур І.В., бібліотекар Татарбунарської РБ

Поделиться статьей в социальных сетях: