>

Небезпечна межа між патріотизмом та бандитизмом

Патріотизм чи бандитизм

18 листопада мені надійшло повідомлення на телефон. Відкриваю — бачу на фото чоловіка зі скривавленим обличчям та забинтованою головою. Відразу передзвонюю: «Я не впізнаю, хто це на фото?». Відповідь мене ошелешила: «Начальник Головного управління Національної поліції в Одеській області генерал Дмитро Головін». За якусь мить ця звістка облетіла всю Україну: в Одесі, на вул. Дерибасівській у Міському саду відбувається акція протесту із недопущення будівництва на території давно закинутого Літнього театру чергового бізнес-центру. Акція переросла у сутичку активістів з поліцією.

Історія трагічних подій останніх років

Відразу згадалося багато недавніх подій. 31 серпня 2015 року біля стін Верховної Ради України відбулися сутички активістів з міліцією. Тоді мітингарі протестували проти ухвалення змін до Конституції України у першому читанні президентського законопроекту в частині децентралізації. Це був законопроект щодо особливостей здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, який було оприлюднено 15 липня 2015 року, що передбачав закріпити цю норму в розділі XV перехідних положень самої Конституції України.

В приміщенні під куполом депутати активно голосували, а навколо парламенту в оточенні стояли бійці Національної гвардії. Димові шашки, звукові гранати, вибухи — все це було спрямовано з боку мітингувальників у бік правоохоронців. Апогеєм протистояння став вибух бойової гранати. У числі затриманих був 21-річний Ігор Гуменюк, якого звинуватили у тому, що це саме він кинув гранату у стрій нацгвардійців. При затриманні, у МВС заявили, що у нього знайшли ще одну гранату.

Отже, тому, хто кинув бойову гранату, було, всього-навсього, 21 рік! Наслідком вчиненого теракту стало 4 загиблих нацгвардійців та 157 чоловік було поранено. Загиблі на той час проходили строкову службу, отже — загинули наші, хоча вже й дорослі, діти України, які, з огляду на їх молодий вік, ще не встигли створити власну сім’ю та народити нащадків. Їх життя забрала в могилу бойова граната, і вони не стали продовжувачами свого роду.

А ще раніше, 2 травня 2014 року в нашій рідній, оспіваній поетами та намальованій тисячі разів художниками, Одесі сталася страшенна катастрофа: на Куликовому полі, після провокацій, штучно розгойдуваної ситуації, загинуло близько 50 (!) людей. Від того здригнулася вся Україна.

І все це відбувалося в тоді, коли на сході країни проливали кров наші герої в неоголошеній Росією війні проти України. Війна, на безмежний жаль, продовжується й зараз. А сьогодні, і знову в Одесі, в Міському саду, ллється кров, отже страшні уроки вищезгаданих подій є марними.

Чому Одесу постійно «штормить»?

Акція, яка передбачалась мирною, мала на меті зупинити початок очевидно незаконної забудови в одному з історичних місць Одеси — на території Літнього театру в Міському саду. Чи добрим був цей намір? — без сумніву — благородний. Одесити втомилися від того, що в Одесі забудовують усе навколо: на пляжах, тротуарах, в історичному центрі. Чому це відбувається — відповідь треба шукати на Думській площі, в мерії: у міського голови та депутатів, бо усі дозволи на усіляке будівництво та оренду так чи інакше видають там. Як видають — мав би відповісти на це запитання мер, проте він мовчить. Але такого собі градоначальника обрали самі одесити, і, навіть, більшістю голосів на останніх виборах. Не влаштовує мер? — треба громаді його переобрати або депутати Одеської міської ради мають висловити йому недовіру. Але схоже на те, що поки що і одесити та депутати своєму меру довіряють, і ділам його довіряють.

І ось від усього цього Одесу «штормить». Тільки чому крайньою має бути поліція? Суд арештував трьох підозрюваних в організації масових заворушень у Міському саду. Відразу залунали заклики: прокурора Одеської області і начальника обласної поліції — у відставку. В чому ж винуватий, скажімо, Дмитро Головін? Можливо в тому, що коли у Міському саду почалися заворушення, він не заховався у своєму кабінеті, а разом з особовим складом прибув в самий епіцентр подій?

Патріотизм чи бандитизм - поранений генерал Головін

А може він винуватий в тому, що каменюка, якою йому поцілили у голову, не потрапила йому у скроню чи в око, і він залишився живим? Хтось запитував його рідних, що в цей час вони пережили?

Не піддаватися спекуляціям на емоціях

Шкода, що поруч чи за спиною справжніх патріотів Одеси, патріотів України, в балаклавах, з димовими шашками, саперними лопатками та іншим подібним знаряддям, часто перебувають ті, хто свідомо чи ні, але перетинає заборонену межу. І це вже не патріотизм, а справжній бандитизм, за який треба нести вже кримінальну відповідальність. Якщо людина в серці своєму вважає себе патріотом, то вона ніколи, а особливо зараз, фактично, під час війни, не підніме руку на захисника нашої Вітчизни: військовослужбовця, прикордонника, поліцейського. Не варто тут відразу вигукувати, що то не та поліція, і кого вона захищає! Бо ж зараз можна пройти конкурс та самому стати поліцейським, і показувати всім приклад своєю бездоганною роботою. Тож менше балачок, більше особистих прикладів!

Хто насправді вболіває за мир та спокій на Одещині, то нехай поцікавиться у Дмитра Головіна, скажімо, про те, якими зусиллями йому та особовому складу поліції області, доводиться втримувати ситуацію під контролем на півдні Одеської області. А це один з найскладніших регіонів не тільки нашої області, а й усієї України — там проходить державний кордон. І не треба давати привід тим, хто лише і чекає на хоч якусь дестабілізацію обстановки, скористатися нею. Бо ж працюють певні технології. І вони грають, навіть спекулюють на емоціях. Не можна цьому піддаватися.

Тож начальник одеського главку, разом зі своїми підлеглими, попередили у Міському саду Одеси, без перебільшення, розгортання повномасштабних драматичних подій, сценарій яких уже відомий: «тітушки», провокації, кров, і, можливо, смерть.

Правду важко відстоювати, але якщо ми будемо зараз бити поліцію, то ми власноручно знищуємо гарантію своєї ж безпеки, бо ти самим руйнуємо основу державності. А цього допустити не можна, бо

усі ми — українці, а Україна — понад усе!

Владислав ОЗАРІНСЬКИЙ

Так сьогодні виглядає Літній театр в Міському саду в Одесі, де сталися сутички:

Поделиться статьей в социальных сетях: