>

Нові обличчя нової місцевої влади

На фото: Ірина МУКАЕЛЯНЦ, кандидат в депутати Коноплянської сільської ОТГ

Зараз українці вже почали обирати собі нову владу, і не зверху, а з самого низу — у об’єднані територіальні громади (ОТГ). Це найнижчий, але водночас і найвідповідальніший рівень влади. Адже ані Президент України чи Прем’єр-міністр України не загляне в кожну хату українця, не візьме віник і не підмете в ній. Владна система в країні почала змінюватися. Уже в цьому 2016  році доходи місцевих бюджетів зросли в численні рази — це абсолютно конкретний позитивний приклад децентралізації.
18 грудня 2016 року відбудуться перші вибори депутатів до Коноплянської сільської ради ОТГ Іванівського району. Що робити і з чого починати, розповідає кандидат в депутати Коноплянської сільської ОТГ Ірина МУКАЕЛЯНЦ.

— Ірино Миколаївно, що вас спонукало обиратися в депутати?

— В першу чергу — це нестримне бажання жінки і матері кращого життя. Як жінка, я хочу мати можливість разом зі своєю сім’єю вийти в гарній сукні і на високих підборах ввечері чи у вихідний день зі своєї хати на вулицю, по якій можна пройтися з великим задоволенням, а не з острахом, аби не покалічитися серед ям на дорозі. Як мати, мрію про те, щоб мої діти, коли виростуть та вивчяться, не будуть потім обирати де їм далі жити та працювати, бо рідне село повинно забезпечити їм для цього усі належні умови.

Благоустрій села — ось чим насамперед повинен опікуватися депутат сільської ради. Щоб був порядок не тільки біля своєї оселі, а і по усій вулиці.  Хоча виборча дільниця, на якій я балотуюсь, охоплює тільки дві вулиці — Жовтневу та Дружби, дбатиму про те, щоб порядок був у всьому селі. Складається таке враження, що деякі люди нібито цього не розуміють, бо хазяйнують тільки у своєму подвір’ї.

— Не вистачає єдності?

— Так, не вистачає. Наприклад, раніше за паї люди отримували сільгосптехніку — ось вона стоїть вздовж вулиці. Сама ж вулиця не надто широка, по ній може проїхати лише одна машина. Є у нас такі господарки, які вважають, що їх птиця повинна випасатися на дорозі, а на зауваження на їх адресу ніяк не реагують. Ось і виходить так, що по вулиці не пройти, бо по ній та поміж сільськогосподарської техніки розгулює домашня птиця, та ще й собаки з дворів вибігають, хапають за ноги, що пройти з дитиною просто страшно та небезпечно. Отже головне — санітарний стан усього села, а не лише однієї чи двох вулиць.

— На вашу думку, чому люди себе так поводять?

— Звичайна безвідповідальність та байдужість. Хочеться, аби ми жили в чистому та охайному селі. Я пояснюю своїй дочці, якій зараз три з половиною рочки, що не можна на вулиці кидати фантик від цукерки чи морозива, а треба забрати його додому і там викинути. І знаєте, навчилася, каже про такі правила своїм друзям в дитячому садочку, та вже вчить цьому свого меншого братика, мого синочка, якому зараз лише один рік і сім місяців.

— Але це значною мірою невдячна справа, за яку ви беретесь: нарікання та скарги від сусідів, можливі скандали з ними. Ви готові до цього?

— Готова, але намагатимусь всіляко уникати їх. Усвідомлюю, що хорошою для усіх не будеш, та вважаю, що у цьому питанні не повинно бути, як кажуть, ні свата, ні брата, умови дотримання порядку та закону для усіх однакові. І ніхто з моїх односельців не залишиться поза увагою, спілкуватися буду з усіма.

Та окрім благоустрою є ще дуже багато інших проблемних питань: освітлення вулиць, технічний стан системи водопостачання, ремонт доріг, одним словом, все, що забезпечує комфортне проживання людей. Отже депутат має бути надійною опорою сільському голові, адже він один з усім не впорається. Повинна бути справжня команда, і я готова бути однією з її складу.

— Хто вас підтримує?

— В першу чергу, мене підтримує моя сім’я та друзі. До того ж, вдячна за підтримку багатьом мешканцям з моєї вулиці. Потрібно показати всім, що можна краще жити.  Що коли у депутатів та виборців, які їх підтримують, є спільна мета, то разом можливо багато чого змінити на краще. Вважаю, що заради цього депутат повинен більше спілкуватися з людьми, аби зрозуміти, що їм потрібно і що треба змінити на краще.

Змінюватися ми почнемо відразу, чекати більше ніколи.  Однією з моїх пропозицій стане організація конкурсів «Найкраще подвір’я», «Найкращий господар» та «Найкраща господиня». В кожному селі утворимо комісію, яка й визначатиме переможців. Ми повинні довести самі собі, що життя в селі має бути достойним, та не гіршим ніж у місті. Бо ми того варті.

*  *  *

Коротка біографічна довідка

Ірина Миколаївна Мукаелянц народилася 26 травня 1986 року, живає в селі Конопляне Іванівського району. В 2003 році закінчила Коноплянську ЗОШ, а в 2008 — Південноукраїнський педагогічний університет.

З 2008 по 2010 рік — працювала на посаді головного спеціаліста з питань надзвичайних ситуацій в Іванівській РДА.

З 2010 по 2011 рік — працювала в Іванівському відділі Головного управління з надзвичайних ситуацій, після чого знову повернулася на попередню роботу.

Федір ПАВЛОВСЬКИЙ

Поделиться статьей в социальных сетях: