>

Передноворічна сповідь невиправного оптиміста

Остапенко - Народный фронтНа фото: Олександр ОСТАПЕНКО, депутат Одеської обласної ради

Новий рік — час підбивати підсумки, аналізувати роботу та говорити про плани на майбутнє. Саме про це бесідуємо із одним із невиправних оптимістів, який вірить у неминучі перетворення в Україні, депутатом Одеської обласної ради, керівником одеської міської організації ПП «Народний фронт» Олександром ОСТАПЕНКОМ. Його бачення успіхів та проблем в країні та на Одещині.

Про бюджет зростання

— Олександре Анатолійовичу, нещодавно Верховна Рада вчинила справжній подвиг та завчасно прийняла Державний бюджет України. Що сталося із парламентом, і що чекає країну?

— Насправді, ми виходимо на нормальний тренд. Це звичайна практика, коли в грудні вже затверджено бюджет, що свідчить, перш за все, про достатньо високий рівень уряду, який готував бюджет, а також про відповідальність народних депутатів. І на мою суб’єктивну думку, цей державний бюджет є найкращим. Він точно кращий за попередній, за багатьма ознаками його можна називати бюджетом зростання. Мені подобається в бюджеті те, що він має стратегічне спрямування. Визначені певні стратегічні напрямки, на яких зосереджуються державницькі структури, Кабінет міністрів і т.д. І це свідчить про те, що існує стратегія, а якщо є стратегія, то є намічений довгий шлях до перемоги, які обов’язково будуть. Враховуючи, що країна, без всякого сумніву, знаходиться у стані війни, дуже добре, що наші урядовці, розуміючи це, збільшили видатки на Міністерство оборони, на посилення обороноздатності нашої країни, на правоохоронну систему.

— Далеко не всі це підтримують…

— Дехто каже, що це погано, але треба розуміти наш сьогоднішній стан. Обороноздатність — це один з основних інститутів нашої держави, і ці інститути повинні бути міцними, бо навколо цього каркасу створюється і тримається наша країна. Також мені дуже імпонує те, що закладене значне зростання принаймні на чотири основні галузі. Насамперед, на реформу системи охорони здоров’я, яка торкається всіх нас. Фактично відбувається фінансова революція у цій сфері. Я знаю, що зараз розпускається маса страшилок з приводу функціонування сфери надання медичних послуг. Та насправді такі зміни дозволяють включити елементи менеджменту в систему охорони здоров’я і створити нормальний ринок медичних послуг, а не тіньовий, який функціонує сьогодні, коли люди платять і не отримують якісного лікування. Треба сказати правду, що ми бідна країна, і не можемо забезпечити абсолютно всю безплатну медицину. З іншого боку працівникам в сфері медицини надаються всі можливості завдяки державному, спеціальному, приватному страхуванню отримувати нормальну ціну за послуги і забезпечити їх достойну якість. Все відразу не робиться, але ми вже ступили на закономірний цивілізаційний шлях розвитку сфери охорони здоров’я. І дуже відрадно, що витрати на організацію системи охорони здоров’я зростають на 13%.

Про соціальну сферу

— Соціальній сфері зараз надається багато уваги, як ніколи…

— Саме так, і другим пріоритетом є система освіти. Адже культура і освіта — це база, яка дозволяє нашій країні відірватися від імперії, і формувати іншу політичну націю. Тож зростання на освіту становить близько 16%, що дозволить будувати нову якісну українську школу. Щодо економіки, то це дійсно, бюджет зростання, тому що вперше збільшуються витрати на розвиток промисловості, зростає мінімальна заробітна платня. Все це певним чином буде стимулювати розвиток промисловості, ринків, і як наслідок, покращення добробуту наших громадян. Дуже тішить, що на 44 млрд грн. зростають витрати на інфраструктурні проекти, на будівництво доріг. Тобто, це тренд 2017 року, який зберігатиметься також у 2018 році. У підсумку ми отримаємо нормальні українські дороги, чого не було за всі часи нашої незалежності.

— Чи існує суттєва відмінність в ідеології формування Держбюджету?

— Безумовно! Урядом вперше запропонована інша логіка. У нинішньому бюджеті кошти виділяються не на сектори або галузі економіки, а на конкретні об’єкти та проекти. Ми звикли, що зазвичай на початку року ми були не готові витрачати гроші, а на кінець — не встигали їх освоїти. Зараз же ці витрати плануються, і при середньострокових 3-5 років реалізації проекту уряд гарантує виділення коштів на його здійснення. Це означає, що гроші надходитимуть планово, та витрачатимуться в нормальному порядку і без ажіотажу.

Також мене, як науковця, дуже тішить те, що на 12% зростають витрати на науку, адже наука, особливо фундаментальна — це стратегічна перспектива, яка забезпечуватиме нам майбутнє. Я чув претензії стосовно того, що влада витрачатиме багато на себе. Так, зростатимуть видатки на утримання органів державної влади, її інститутів, на зарплату державних службовців. Та вже час всім усвідомити, що не може людина працювати на державній службі на мінімальній зарплаті, розподіляючи при цьому величезні кошти. Бо таким чином створюються корупційні ризики. Якщо ж ми хочемо отримати іншу якість публічних послуг і високу ефективність державного управління, то повинні зробити так, аби ця сфера нормально оплачувалась.

Про роботу Одеської обласної ради

— Як депутат Одеської обласної ради, як ви відчуваєте ситуацію, чи буде відчутний прогрес при підготовці і прийнятті бюджету Одеської обласної ради в кінці року?

— Я думаю, що не відразу. Місцеві бюджети на відміну від державних мають свою інерційність. Мабуть, бюджет Одещини важко назвати революційним. Та коли буде удосконалюватися Державний бюджет, то і місцеві будуть певним чином на це реагувати. Я вбачаю певні ризики в місцевих бюджетах. По-перше, сьогодні в багатьох пілотних об’єднаних громадах з’явилися гроші. Разом з тим, на жаль, не завжди є бачення, куди ці кошти витрачатимуться. І часто буває так, і це ми бачимо по Одесі, коли зайві гроші віддаються в приватні структури, кладуться на депозити, а не вкладаються в розвиток інфраструктури громади. Внаслідок оцих депозитів отримують якість мінімальні прибутки. Це свідчить, перш за все, про низьку якість нашого самоврядування, де немає революційних ідей щодо розвитку громад, і далеко не всі усвідомлюють, в тому числі і посадовці, що реальні механізми удосконалення нашого життя на місцях знаходяться у них в руках.

— А чому немає ідей?

— Тому що немає якісного оновлення, в тому числі посадовців. Я думаю, що основна причина в нас. Люди не вимагають, а влада діє за інерцією, бо вона відокремлена від життя громадян. Ми ще не віримо, що можемо змінювати життя. Хоча вже реально є механізми, є позитивні зміни. Наприклад, Балтська громада, яка попереду в єднанні, де запускаються пілоти в сфері освіти, там є такі базові школи, заклади охорони здоров’я, там є центр, на базі якого реалізовуватиметься пілотний проект із перепідготовки вчителів початкових класів до Нової української школи. Там представники громади швидко вловлюють тренд, і отримують більше переваг. А це є прикладом для інших громад.

— Стосовно себе, ви можете сказати, що у передноворічну сесію ви хоча б задасте такий тон цієї розмови?

— Я буду намагатися це зробити, причому на якісному рівні. Поки я лише один раз був присутній на останній сесії, і побачив як депутати обласної ради дуже неефективно витрачають сесійний час. Робиться багато популістських та об’єктивно непотрібних речей, йдуть якісь сперечання, що не стосуються порядку денного в той час, коли треба говорити про конкретні питання. Я бачив на порядку денному такі питання, які ідеологічно ніколи не підтримаю, наприклад, звернення відомої у нас опозиційної сили Опоблоку щодо 7 статті мовного закону про освіту, знову буцімто захист «руського язика». І це при тому, що всі знають про висновки Венеціанської комісії, де написано, що 7 стаття жодним чином не звужує права етнічних громад щодо розвитку своєї мови. Тобто, в даній ситуації практикується відвертий популізм, якому треба покласти край, бо це розгойдування ситуації.

Про те, яким був 2017 рік

— Ми закінчуємо рік, на вашу думку, чим він відзначився, що було найяскравіше, позитивне, негативне, що треба виправити?

— Я невиправний оптиміст в цьому сенсі, і абсолютно чітко усвідомлюю, що наша держава при всіх негараздах, розвивається. Основний негатив цього року — це політична нестабільність і торпедування державних інституцій та зрушень, які почалися. Та реформи втілюються у життя, намітилися позитивні тенденції, і все це свідчить про те, що ми на правильному шляху. І моє завдання як політика певної ланки — роз’яснення людям того, що нічого не буває відразу. Тому потенціал конфліктності у суспільстві абсолютно точно зростатиме, бо ніхто не хоче, щоб Україна була суверенною і самостійною державою. А загальний висновок такий — в 2017 році ми стали сильнішими, ніж були в 2016 і в економічному, і в військовому, і в соціальному, і в інфраструктурному плані. І я хочу, щоб в 2018 році ми були сильніші, аніж були в 2017. І кожен громадянин відчув ці позитивні зміни не тільки на якомусь державному рівні в Києві, а у своїй власній родині. Зміна ситуації на краще у кожному місті та селі дуже важлива. Адже коли з’явиться відчуття, що щось змінюється в нашій країні на місцях, от тоді і підтримка громадян буде значно більшою.

— Це було, власне кажучи, і побажання…

— Так. А ще хочеться побажати в Новому 2018 році всім нашим землякам добра, здоров’я, радощів під час новорічних свят. Різдво та Новий рік — дуже теплі родинні свята, і я хочу побажати, щоб кожна родина, і в тому числі і в Одеській області, мала перспективу. І щоб ця перспектива була відчутна та зростаюча з точки зору добробуту, затишку, миру, злагоди нашого українського суспільства. І я впевнений, що так і буде!

Бесідувала Олеся ОЗАРІНСЬКА

Поделиться статьей в социальных сетях: