>

Політичний шпагат у виконанні Олеся Вітряного

Олесь Вітряний - суд

У своєму випуску №23 від 18 вересня 2017 року в статті «Занесений вітром» «Народна думка» писала про те, як депутат Одеської обласної ради Олесь Вітряний був відкликаний за народною ініціативою з цієї посади за цілковиту бездіяльність. Цей випадок — перший у нас в області, коли людям увірвався терпець. Подія нагадує класику, в якій народ виступає у ролі Тараса Бульби: вони його породили, тобто обрали, вони ж його й… — зняли. Тільки ж він, Олесь Анатолійович, виявився занадто липучим — ніяк не можна його віддерти від тих владних стільців, до яких він прилип, мов жувальна гумка під шкільною партою.

Любитель владних стільців

От що страшено обурило виборців — так це партійна всеядність обраного ними депутата. Особливість Вітряного полягає в тому, що він є депутатом від БПП «Солідарність». До того ж, не вийшовши з цієї партії, перебіг в «Рух нових сил» (партія Саакашвілі), а також позиціонує себе з ВО «Батьківщина».

Олесь зрозумів, що смаженим пахне не на жарт. Тому мерщій вдався до банальної штуки — чимдуж побіг до суду, добре, що підошви не згоріли від такого спринтерського забігу. Але в суді зараз його вже підтримують, як ви думаєте — хто? — ні за що не здогадаєтесь — «Опозиційний блок», який і надав йому адвоката. Пане Вітряний — як же вас і туди завіяло політичним вітром, ну, до чого ж тут Опоблок?

Поскаржився чотирикратний член різних партій Феміді на те, що усі люди не праві, а він — й надалі хоче бути депутатом. І як тут не згадати колишнього спікера Верховної Ради України регіонала Володимира Рибака, який обмовившись, назвав депутатів «депутанами». А, можливо, і не обмовився, бо щось знав про цей особливий вид, чи то породу, депутатів.

Нічого не поробиш, у нас вільна, демократична, правова держава — суд повинен був прийняти скаргу від «важко ображеного». І пан Вітряний має на це право, а ось як почуває себе його совість — з цим гірше.

«Але ж ні, дулі з маком вам, шановні виборці, громадяни України», — подумав собі багатопартійний і не прийшов на засідання суду, яке було призначене на 2 жовтня, не прийшли і його адвокати. Та у нас терплячий суд, розгляд справи відклав на 11 жовтня.

Український суд — йому не позаздриш

Мабуть, Вітряний дуже смілива людина, і керується принципом: «Нормальные герои всегда идут в обход». І про всяк випадок, він, ймовірно, заховався десь глибоко в тилу, в окопі, бо на засідання прийшли його представники. А ось тут і почалося: вони почали «бомбити» судову колегію з усього, що під руку потрапляло. Сказали, що голова ТВК (територіальної виборчої комісії), на яку вони позиваються, немає повноважень — суд від цього артилерійського обстрілу відбився, пояснив представнику позивача, що з цим усе гаразд. Далі — надали «документи», що у кількох членів ініціативної групи по відкликанню Олеся Анатолійовича схоже сталася амнезія, і їм зненацька відшибло пам’ять: вони «не пам’ятають», що підписували, і їх «ввели в оману». Справжня містика якась, вже й не знаєш: плакати чи сміятися. А потім відповідачі сказали, що їм треба ще час, аби ознайомитися з запереченнями відповідача. Усім зрозуміло — просто тягнуть волинку.

Наш, український суд — найгуманніший суд в світі, він дав позивачу ще часу до 20 жовтня. Тож дарма критикують у нас суди, що вони не такі, як треба. Насправді ж — у нас найтерплячіший суд. Своєю ухвалою від 11 жовтня він скасував свою попередню ухвалу про те, що у якості забезпечення вимог позивача, ТВК заборонено вчиняти певні дії. Простою мовою — тепер ТВК повинна у відведений законом строк, а це один місяць, винести відповідне рішення щодо народної ініціативи про відкликання Вітряного, і суд не забороняє їй цим займатись.

Що ж хоче насправді Вітряний

А хоче він, як кажуть в народі: «Мутити воду». Його завдання — створювати неспокій, гармидер та безлад в Одеській обласній раді. Для чого це йому треба? Цілком можливо, що йому особисто це зовсім не треба, і він є політичною жертвою обставин. Швидше за все, це потрібно його босу — громадянину без громадянства Міхо Саакашвілі, за часів бездарного, руйнівного губернаторства на Одещині якого той числився у нього радником і посідав крісло голови Балтської РДА.

Але Олесь — дорослий хлопчик, і за такі вчинки треба відповідати як дорослому. Бо спроба всидіти на шпагаті відразу на чотирьох партійних стільцях — ризикована штука, можна й м’язи потягнути. Та ще й штани можуть репнути на самому видному місці, на тому, що нижче спини. А то вже буде справжнісіньке посміховисько.

Володимир ОБЖИЛЯНСЬКИЙ

Поделиться статьей в социальных сетях: