>

Порошенко & Саакашвілі — дружбі кінець

Порошенко & СаакашвіліНа фото: фірмовий потяг «Дружба» (Петрівське — Михайлопіль — Космос), яким колишніх двоє друзів через 30 років доїхали до кінцевої станціїї «Космос» — тобто в нікуди

«Я привіз вам свого давнього друга, з яким ми товаришуємо ще з інституту, відтоді минуло вже 30 років — це Михайло Саакашвілі. Хочете його губернатором Одещини?» — з такими словами Петро Порошенко звернувся 30 травня 2015 року до натовпу, який з неймовірним захопленням зустрічав на площі біля приміщення Одеської ОДА двох президентів — свого українського та колишнього Грузії. Та ця студентська дружба десятиліть тривала згодом ще недовго. 9 листопада 2016 року некерований Міхо гучно подав у відставку з посади голови Одеської обладміністрації, заявивши, що Порошенко покриває корупцію. Ось і казочці кінець.

А чи була дружба взагалі

Петро Порошенко прийшов до президентської влади з великого бізнесу фактично один, без команди. Згодом у цьому переконалася вся країна, коли провально закінчився експеримент за його ініціативи по залученню до уряду американських, прибалтійських, грузинських та польських спеціалістів. Зараз же від них і сліду не залишилось.

Петро Олексійович доклав чимало зусиль на міжнародній арені як дипломат заради укріплення іміджу України. У нього це вийшло, і за це йому можна щиро подякувати. Далі гірше.

Влаштувавши Саакашвілі на роботу, наш президент покладав на нього чимало сподівань: боротьба з корупцією, створення привабливого інвестиційного клімату в регіоні і багато інших, таких, як виявилось, нудних речей для його друга. Все було намарно, Михайло Ніколозович майже не ходив на роботу, роз’їжджав де хотів по Україні та за її межами. На Одещині ніяких своїх досягнень він не показав, бо й не здатен був на влаштування позитивних змін. Ну не та натура в нього!

Та новоспечений одеський губернатор виконав на відмінно інші доручення від президента. Наприклад, «мочив» і «топив», як тільки міг Ігоря Коломойського — голову Дніпропетровської ОДА, а за сумісництвом топ-олігарха. Ігор Валерійович, м’яко кажучи, людина не без гріха в роботі, все ж полишив державну службу, і «не уходя» повернувся до свого бізнесу.

Важко було Саакашвілі поливати брудом чи не головного конкурента Порошенка — Арсенія Яценюка, на місце якого, Прем’єр-міністра України, він націлився. Арсеній виявився занадто «міцним горішком», але все ж Петро Олексійович домігся свого — Яценюк не прем’єр. До речі, подейкують, що на дискредитацію Арсенія Петровича було витрачено 30 мільйонів доларів США. Так хотілося спекатися політика, що викликав неабияку повагу заходу. На жаль, вдалося.

Обламав собі зуби Міхо на більш гарячому, ніж він хлопцеві кавказької крові — міністру МВС Арсену Авакову, який на нараді у президента просто жбурнув у перекошене обличчя Міші склянку із водою. Порошенко ситуацією не управляв, тому й поспіхом нараду завершив.

«Хто ж наступна моя жертва?» — можливо в ту мить подумав колишній президент Грузії, коли зрозумів, що прем’єром він не стане. З відповіддю самому собі він не забарився, нею, жертвою, виявився сам Петро Олексійович.

Все у цьому світі має свій початок і кінець. Прийшов так само і кінець міфу про Міхо, який навколо нього створив з самого початку Петро Порошенко. Усі зрозуміли, що у Саакашвілі є одна цінність в житті — його самозакохана краса, навколо якої має увесь час відбуватись якась «помпа», а інтереси України йому «по-барабану». А в реалії ж, все, що він робить — справжнісінький цирк-шапіто.

Вила, якими Порошенко озброїв Саакашвілі проти своїх політичних опонентів, той розвернув проти нього ж самого. А це вже, як кажуть, «нежданчик» для нашого гаранта. І зараз Саакашвілі не гребує нічим, аби рейтинг президента довести до відмітки «нуль». Великий міф про дружбу двох колишніх студентів так само розвіявся, як і був вигаданий. Врешті, яка може бути дружба із людиною, яка порвала кордон України в той час коли віддаються життя за його збереження. Для Саакашвілі це може стати політичним крахом, який він влаштував особистою безглуздістю. Для українського політикуму — гірким уроком того, що треба берегти єдність, і не давати владу в руки популістів.

Вибори президента вже не за горами

Політична ситуація в Україні зараз «хвора на всю голову». Окрім Саакашвілі так звані «опозиціонери», колишні «регіонали», досить організовано об’єднуються, вони завжди вміли це робити на відміну від горе-демократів. І це дуже й дуже погано для України, «дух Януковича» з них не вивітрився. До того ж, досі ще не визнана королевою всієї України Юлія Тимошенко, яка тимчасово об’єднається з ким завгодно, аби «завалити» діючого голову держави на виборах. Так само вона загубить по дорозі усіх своїх «однодумців», бо вона й лише вона, на її хворобливу думку, має виключне право керувати країною.

Останнім часом з адміністрації Президента України все частіше надходить інформація про те, що пан Порошенко задумався над тим, що він накоїв, прибравши колишніх своїх колег як конкурентів з політичного олімпу. Він хоче помиритися і навіть знову об’єднатися з Яценюком, ім’я якого нізащо спаплюжив, і створити з ним нову політичну силу. Нарешті, до нашого насправді обдарованого президента, повернувся зір, слух і здоровий глузд. Принаймні, на це хочеться сподіватися.

Часу у чинного президента залишилось обмаль, для себе він має вирішити все до кінця цього року. Бо наступний, 2018 рік, останній перед президентськими виборами, і вже тоді він не зможе, якщо навіть і захоче, розпустити незручну для нього Верховну Раду.

І якщо зараз Порошенко полишить свою пихатість, буде розмовляти з партнерами чесно і на рівних, не буде займатись політичними технологіями, сподіваючись, що саме вони принесуть йому перемогу і поперед себе поставить інтереси нашої країни — він знову буде обраний Президентом великої волелюбної держави, що знаходиться у самому центрі Європи — УКРАЇНИ! Одне точно можна сказати напевне — нас чекають гарячі новини, неймовірні нові політичні конфігурації та несподівані рішення.

Володимир ОБЖИЛЯНСЬКИЙ

Поделиться статьей в социальных сетях: