>

Скільки лайків та репостів набирає всяка дурня, або танки у одеському метро

Воєнний стан на Одещині триває вже кілька днів. На вулицях про нього практично нічого не говорить. Може то просто холодний вітер розігнав всіх перехожих. Навіть посилених патрулів не видно.

У магазинах, зламавши всі шаблони кремлівської пропаганди повно солі. Навіть якось незручно за тупість російських колег, які з виряченими очима, спітнілі та зблідлі розказують, що робиться у нас. Мабуть, їм самим не комфортно від такої невдалої брехні. Ну, не те що їм було незручно говорити неправду, це справа звична для російських дезінформаторів Але ось  видно, що розуміють, що несуть повну беліберду. Із сіллю вони точно промахнулися. От повно її всюди!

 

А вона таки є в магазинах.

Та якщо на вулицях тихо, на сторінках соцмереж періодично потрушує. То ольгінські тролі підкинуть інфу без роду, без пелені, без посилання на джерело та документ, то наші громадяни підхоплять те все розповсюджувати.

Порадувало, що не мало українців вже навчилися пересівати інформаційну їжу, якою намагається наситити нас всіх підступний ворог, та викидати гниль, яку видають за істину у останній інстанції.

Мій рейтинг антифейків очолило фото, на якому танки наче б то перекидаються у якусь там гарячу точку через одеське метро. Воно на стільки кумедне, що почало обростати практично анекдотами.

Одна дотепна киянка так прокоментувала світлину:

«Та ви не знаєте найголовніше. в Києві почали виселяти людей із квартир. Бо треба ж десь розселяти американських солдатів. Ми вже від учора риємо землянки. Але сказали. коли висадитися англійський та французький десанти. то і з землянок виселять. то будемо жити під ялинкою. скільки там нас – киян».

Такі відповіді викликають і гарний настрій, і повагу до людей. Видно, що усілякій дурні вони не збираються вірити. Бо аналізують ситуацію. Принаймні, як мінімум знають, що в Одесі метро немає.

Але стає страшно, що ще досить багато людей широко відкривають свій розум будь-якій інформації, і ковтають її, не аналізуючи, не перевіряючи, навіть думки не припускаючи, що їх підло обманюють. Наче б то ми вже й стали розумнішими, зрілішими. Адже війна, яка триває в Україні п’ятий рік поспіль, повинна була нас навчити відрізняти біле від чорного, правду від брехні.

Та якщо наші воїни зміцніли і навчилися добре користуватися зброєю, ми все ще програємо війну інформаційну. Бо віримо телевізору, віримо чужим більше, ніж своїм, віримо комусь, більше, ніж собі. Ми забуваємо про здоровий глузд, існування законів та верховенство права.

Спішимо робити висновки, не занурившись у суть. А платимо страшну ціну за лайки, перепости, коменти  — втрачаємо території та людей.

Олеся ОЗАРІНСЬКА

Поделиться статьей в социальных сетях: