>

Тонкощі захоплення: чудо-майстер демонструє свої вироби

чудо-майстер

По дорозі до селища Цебрикове Великомихайлівського району я мимохіть подумала, що тут проживало та проживає чимало талановитих людей. В свій час я неодноразово була в Цебриківській школі і завжди захоплювалась малюнками школярів, які висіли на стінах коридору. Здавалось, що це роботи художників професіоналів, а не учнів. Взагалі, Цебрикове славиться відомими талановитими людьми: народний артист України, лауреат Шевченківської премії, академік А.Т.Авдієвський, який керував Національним заслуженим академічним українським хором ім. Г. Верьовки мало не 40 років; винахідник Камінський В.Д.; чотириразовий чемпіон світу, міжнародний гросмейстер і міжнародний арбітр, головний тренер з шахових композицій В.О. Мельниченко. І це ще далеко не всі.

Зараз же, їдучи в це селище, думала, чим вразять мене майстри, про яких мені розповідали знайомі. І вразили.

Це чоловіки, у яких золоті руки, творча натура та божий дар! В чотири години ранку, а то і в три, після випитої філіжанки кави, коли навкруги тихо, починається робота над створенням чергового творіння майстра.

Захоплення різьбою по дереву розпочалось у Миколи Тихончука зненацька, само по собі і не залишило до цього дня.

Коли пиляли ліс, розказує Микола Іванович, він побачив на березі наріст і запитав що це таке? Він спиляв цей наріст і лише одним ножем-косяком, бо ніякого інструменту тоді ще не було, зробив вазу — свій перший виріб.

Він придбав необхідний інструмент, деякий зробив власноруч, крановик, а згодом формувальник ливарного цеху, поступово став опановувати ази різьби по дереву.

Повернувшись з Риги (де залишився жити після демобілізації в рядах Радянської Армії) з сім’єю на свою батьківщину, в батьківську хату — не залишив свого захоплення. Він продовжує тішити та дивувати своїх рідних, близьких, друзів своїм чудовим мистецтвом.

В майстерні я побачила готову вже годівницю для собак, ще не завершену хлібницю. Вже під час спілкування у будинку звернула увагу на рамку для фотографій та тацю для хліба. Хазяїн продемонстрував паличку, вона була ніби з якоїсь казки, картину з дерева та інші дивовижні речі, зроблені з капи та липи. Все те, що творить Микола Іванович, робиться з душею і для душі.

Спілкуючись із більш досвідченішими в цій галузі майстрами, Микола Іванович і досі удосконалює свою майстерність, не зупиняючись на досягнутому.

— Це ще не межа. Є ще багато різних ідей, які треба втілити. Головне, щоб фантазія була, і руки не боліли! — сказав майстер.

Людмила КРУГЛОВА

Поделиться статьей в социальных сетях: