>

У кого варто брати приклад нинішнім правоохоронцям

Рассохін - приклад нинішнім правоохоронцям

Скоро минає 55 років з дня, коли відбулась трагічна і одночасно героїчна подія, яка сколихнула Ізмаїл.

З автоматом проти натовпу

Це трапилося на початку 1962 року в Ізмаїлі, а чутки ще довго ходили по всій країні. Зимовим ранком в Болграді військовослужбовець Болградської дивізії дезертирував із частини, убивши в будівлі штабу командира роти і заволодів зброєю — автоматом Калашникова. Тікаючи з міста, озброєний дезертир на автодорозі Болград-Ізмаїл зупинив машину: погрожуючи зброєю, примусив водія зійти з маршруту і відвезти його до Ізмаїла.

Що рухало озброєним солдатом і чому він прямував до Ізмаїла, ми можемо тільки здогадуватися. Можливо, військовослужбовець хотів втекти по воді, захопивши катер. Але це тільки припущення.

Всі події, описані далі, відбувалися в центрі міста — в центральному парку, найжвавішому місці Ізмаїлу.

Після прибуття до міста злочинець, як сказано в матеріалах кримінальної справи, насамперед попрямував до ощадної каси для того, щоб зняти гроші з рахунку. Проте задуманому здійснитися не судилося. Шофер, який привіз озброєного бандита, відразу попрямував до міліції і розповів черговому по місту про те, що з ним трапилося. На місце негайно прибула слідчо-оперативна та група захоплення Ізмаїльської міліції.

«Стрілятиму!»

Оскільки вранці ощадна каса була закрита, зловмисник дуже розлютився тим, що його плани почали руйнуватися, та попрямував на стоянку таксі. Підійшов до водія та став вимагати, аби той відвіз його в Білгород-Дністровський. Таксист запідозрив недобре і від поїздки відмовився. Тоді дезертир став погрожувати йому зброєю.

Конфлікт озброєного солдата з водієм таксі привернув увагу перехожих. Незабаром навколо злочинця зібрався величезний натовп, утворивши коло. Усвідомлюючи безвихідність свого стану, дезертир став кричати: «Не підходити! Стрілятиму!» — і дав чергу з автомата. Скрикнула, падаючи, якась жінка. Вона була поранена і її швидко винесли з натовпу. Проте розходитися люди не думали. Злочинець дав другу автоматну чергу, яка була направлена у бік музею Суворова.

Ситуація ставала з кожною хвилиною все небезпечнішою і бездіяльність міліції могла призвести до непередбачених жертв. Зволікати не можна було, але і стріляти було ризиковано, адже могли б постраждати люди, які були навкруг. Тоді, протиснувшись крізь натовп, старший сержант міліції Олександр Рассохін сховався за ялинкою, закурив і став чекати. Коли ж злочинець обходив коло людей, що стовпилися та опинився неподалік, Рассохін вискочив і навалився на нього всім тілом, намагаючись вибити з його рук зброю.

Міліціонер добре розрахував свій стрибок, але земля після дощу була слизькою. Злочинець цим скористався і різко відкинув міліціонера від себе — той, намагаючись піднятись, посковзнувся і впав. В цю ж мить пролунала черга з автомата. Важко поранений сержант відчув, як сили покидають його, але зібравши всю волю в кулак, дістав табельного пістолета, прицілився і влучно вистрілив. На допомогу Олександру Рассохіну вже поспішали товариші. Дезертир загинув під час перестрілки із міліціонерами.

Орден за відвагу

Лікарі робили все можливе, аби врятувати життя відважному міліціонеру. За його одужанням із зворушливою турботою стежило все місто. Працівники і службовці, студенти і школярі, які до цього нічого не знали про старшого сержанта міліції Олександра Олексійовича Рассохіна, щодня відвідували його в лікарні.

За вчинений подвиг старший сержант міліції Рассохін Указом Президії Верховної Ради СРСР в червні 1962 року був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Олександр Олексійович Рассохін віддав служінню Батьківщині 40 років. В 1930 році він був призваний на строкову службу в армію, яку проходив в Кремлівському полку. Пройшов всю Велику Вітчизняну війну, з початку і до кінця, був поранений, День Перемоги зустрів у Берліні.

Після війни Олександр Олексійович був направлений на службу в Ізмаїльській прикордонний загін, на заставу Копана Балка. Потім відважний сержант вирішив перейти на службу в органи внутрішніх справ. Служив в карному розшуку міліціонером-кінологом.

Вилікувавшись після поранення, герой знову вийшов на службу. Йому присвоїли офіцерське звання і призначили на посаду дільничного уповноваженого. Олександр Олексійович прослужив в міліції ще дев’ять років, після чого в 1970 році вийшов на заслужену пенсію. Він і зараз залишається прикладом для охоронців порядку в тому, як належить захищати людей.

Олександр ДИМИТРІЄВ,
за сприянням Анатолія КАМІНСЬКОГО, ізмаїльського краєзнавця

Поделиться статьей в социальных сетях: