>

Вчасно виніс дітей з вогню

Пожежа в селі Перехрестове

В селі Перехрестове у Захарівському районі ледь не сталася біда. Сонячний ранок минулого вівторка не віщував біди. Молоде подружжя Андрія та Людмили Ковалюків, як завжди, було зайняте своїми чотирма малолітніми дітьми. Треба повмивати малюків, одягнути, нагодувати… Попоравшись, Андрій взяв лопату і разом з іншими чоловіками пішов на кладовище копати могилу (треба ж якось заробляти на життя). В якусь мить Люда згадала, що пообіцяла віднести свекрусі взуття. Це ж через дві хати, зовсім поруч… Дітки дивилися мультики по телевізору, тож жінка вирішила швиденько побігти до свекрухи.

Гвалт і галас на вулиці здійнялися за лічені хвилини. Двоє сусідів Борис Зборовський та Семен Гуцуцуй помітили чорний дим, що виривався з будинку Ковалюків. Не гаючи часу, вони кинулися у двір і почули з хати несамовитий крик дітей. Борис пірнув у полум’я і вихопив з ядучого диму трьох діточок. Ще однієї дівчинки ніяк не міг знайти, хоча й чув як вона десь плакала. Та чоловік, ризикуючи своїм життям, не залишив дитини, не зважав на умовляння товариша більше не заходити в хату через загрозу обвалу стелі. Герой-рятівник зробив ще одне зусилля і таки витяг маля із-за ліжка…

Вся ця «операція» тривала декілька хвилин. До палаючого будинку прибігла перелякана матір, почали збігатися сусіди. У той момент зачинилися всі найближчі магазини – люд рушив на порятунок Ковалюків. Коли тривожну звістку про пожежу отримав молодий голова сімейства, 24-річний Андрій, він так біг додому з кладовища, що не відчував своїх ніг. Не знаючи, що діти врятовані, він кинувся у полум’я, «на автоматі» хотів увімкнути світло і отримав удар електричним струмом. Дякувати Богові, він був не надто потужним.

Судячи з того, з якою силою розповсюджувався вогонь всередині приміщення, Ковалюки розуміли, що нічого з одягу та майна врятувати не зможуть. З допомогою односельців вони почали розбивати дах, аби дістатися до вогню згори і відрізати йому шлях до сусідського помешкання. Згодом приїхав підрозділ МНС і завершив справу. За версією пожежників, причиною загорання стало коротке замикання електромережі. Епіцентром вогню стала розетка для увімкнення холодильника.

Поки одні люди боролися з пожежею, інші звернули увагу на стан Бориса Зборовського. Очевидно, що чоловік отримав опіки внутрішніх органів і йому потрібна медична допомога. В очікуванні швидкої хтось приніс домашній кефір і став «тушити» печію стравоходу Бориса. Комусь прийшла ідея напувати його свіжим молоком, а хтось запропонував і 20 грамів горілки… Словом, рятували свого героя як могли, бо всі знають, що Борис Зборовський лише цього літа переніс складну операцію. Та й взагалі, стан його здоров’я не надто хороший. І все ж, незважаючи ні на що, Борис Вікторович вчинив як справжній рятівник і, ризикуючи своїм життям, подарував Ковалюкам щастя бачити своїх діточок живими та здоровими.

– У той момент я не думав про себе, – щиро посміхаючись, розповів нам Б. Зборовський. – Я навіть забув, що мені важко ходити, що болять всі внутрішні органи… Від отого чорного диму і плачу дітей в мене звідкись взялися сили винести їх з палаючого будинку.

Шкода лише, що через нестачу коштів Борис Вікторович не зміг отримати медичну допомогу у повному обсязі. Вже наступного після пожежі дня він буквально втік з лікарні, бо розумів, що сам не потягне лікування фінансово, а допомоги чекати нема звідки. Навіть вдячні погорільці не мали жодної гривні в кишені…

Нині Ковалюки усією своєю великою родиною живуть у рідної тітки, яка мешкає по сусідству. У двох кімнатках тулиться десятеро людей.

Цілий день Андрій з Людмилою розбирають згарище. Ми їх застали саме за цим заняттям. З усього майна їм вдалося врятувати лише трохи дитячого одягу та пральну машину – вони були в інших кімнатах, куди не дійшло полум’я.

З усього видно, що молоде подружжя жило у достатку: сучасний внутрішній ремонт житла, добротні меблі та побутова техніка. У приміщенні кухні було встановлено два котли – один для опалення природним газом, а інший – під тверде паливо. Останній Ковалюки тільки-но встановили і навіть не встигли жодного разу скористатися ним. Все згоріло вщент – ноутбук, три телевізори, три дитячих візочки, холодильник з усіма запасами на зиму… На все це не можна дивитися без болю. Тож сьогодні Андрій та Людмила були б раді будь-якій допомозі – починаючи від одягу, взуття та візочків для діточок і завершуючи продуктами харчування та кухонним начинням.

Слід сказати, що у Перехрестовому дуже добре відгукуються про родину Ковалюків. Ми спілкувалися з багатьма людьми і ніхто про них не сказав поганого слова. Андрій та Людмила можуть бути прикладом для інших багатодітних родин. Їх головна турбота – діточки. Молодий батько не втрачає жодної можливості заробити на проживання, тож винаймається на різні ремонти і будь-які роботи в селі. А щира і доброзичлива мати постійно зайнята домашніми клопотами. Як розповіли односельці, в неї завжди прибрано, випрано та наготовлено різних смаколиків.

Розповідь про Ковалюків була б неповно, якщо не розповісти про їх нелегке дитинство. Андрій та Людмила навчалися у Чорнянській школі-інтернаті, були найкращими друзями і стали єдиним коханням один для одного. Дівчина – кругла сирота, а в Андрія є матір, яка працює в Одесі та допомагає дітям у міру своїх можливостей. Незважаючи на свою долю, молоде подружжя не сердиться на увесь світ, навпаки – дарує людям добро і свої щирі емоції.

Сьогодні Ковалюки не уявляють як житимуть далі. На порозі зимових холодів вони залишилися зі своїми діточками без даху над головою. У селі є багато будинків, але придбати житло вони не мають можливості. На даний момент ці молоді люди були б раді будь-якій допомозі. Тож, шановні жителі Захарівщини, не будьмо байдужими до долі цієї дружної багатодітної родини! Якщо у вас є вже непотрібний дитячий одяг, взуття, іграшки, візочок або ви можете поділитися постільною білизною, рушниками, ковдрою, подушкою, посудом, якоюсь побутовою технікою чи меблями – Ковалюки будуть щиро вдячні. Андрій та Людмила також залишилися в тому одязі, що був на них у момент пожежі – ні теплого взуття, ні верхнього одягу в них немає. Орієнтуймося на такий вік діточок: старшому Маскимчику 4,1 рік, двійнятам Карині та Кароліні по 2,4 роки, а Михайлику лише 5 місяців.

Проявімо ж свою турботу та милосердя до цієї порядної родини, не залишимо їх у біді!

З Андрієм Ковалюком можна зв’язатися за телефоном: 066-666-71-46.
А одяг, взуття та інші речі приносьте до редакції «Новини Фрунзівщини» – ми обов’язково доставимо цей життєво необхідний вантаж погорільцям.

Олена ХАРЧЕНКО,
«Новини Фрунзівщини» №42 від 22.10.2016р.

Поделиться статьей в социальных сетях: