>

Вибори президента в Україні: конкурс критики серед кандидатів

ЦВК полегшено зітхнула й, нарешті, зачинила своє віконце, в яке приймала заяви від українських громадян, які хочуть після 31-го березня влаштуватись на роботу на посаду Президента України.

 

Страшилки від кандидатів

Сіяли-віяли і з 94 кандидатів відсіяли 50, які банально не виконали усі необхідні умови: хтось недописав про себе усі дані в документах, а хтось не доніс 2,5 млн грн. застави. Ці кадри, взагалі, якісь смішні: незрозуміло, на що вони, взагалі, розраховували? Мабуть, були двієчниками в школі, і не звикли записувати домашнє завдання. Таким чином, у сухому залишку залишилось 44 кандидати – теж собі нічого! Спробуй не помилитись, і знайти серед них того одного справжнього, єдиного та серцю милого.

Та чи насправді вони всі такі оригінальні та неповторні? А з цим уже проблемка. Дозволена законом офіційна агітація просто таки розриває телевізійний «ящик». Впадає в око та в вухо суцільна критика, яка займає щонайменше 98% часу агітаційних роликів здобувачів симпатій виборців. Усі вони, як один, говорять одне і теж, і з їх слів у нас все «отстой», і ні слова бодай хоч щось про хороше в країні. Якось моторошно від того. Серед багатьох запитань, які виникають від почутого від них, хочеться першим задати їм таке:

«І як же ви, панове «великомученики» тут живете, що в багатьох із вас власні статки щорічно зростають так, що вам позаздрять західні багатії? То може не так вже й все у нас «ні в дугу», що особисто ви, красені, так квітнете? Схоже, що ви в повному шоколаді».

І весь цей популізм, страшилки, лякалки, надування щік, обіцянки, реверанси, поздовжні та поперечні політичні шпагати, а також безліч інших фантастичних чудес еквілібристики кандидатів перед виборцями, нам доведеться спостерігати понад півтора місяці. Ні, телевізор треба тимчасово відімкнути, а то складається таке враження, що всі ці кандидати в президенти просто живуть у тебе в квартирі. Сідаєш бігом поснідати, а вони вже з тобою за столом, так і лізуть з телевізора з ранкових новин: «Проголосуй за мене, бо тільки я знаю, що робити!».

 

Перемога має бути за здоровим глуздом

Хоч і смішно з тих кандидатів, але на їх та на наше щастя, у нас все ж працює демократія, яка дала їм змогу зареєструватись. І нехай вони  подивляться, що з цим робиться за «парєбріком»: там вже давно ніхто нікого не обирає, бо там править по суті цар і монархія.

Та окрім олігархів у нас ще є тьма-тьмуща князів місцевого розливу. І вони тут, навколо нас, а не в Києві. І саме їх влаштовують оті крикуни з телевізора та білбордів, які обіцяють українцям вже завтра повну «халяву». Тому вони їх і підтримують, і теж все критикують. Але їх діти чомусь вчаться за кордоном, а не в Україні. А самі вони, в разі чогось зі здоров’ям, скажімо, нежить чи колір шкіри якийсь не той після зимового загару на Балі, а в гіршому випадку в Єгипті, знову ж таки, їдуть лікуватись за кордон. У нас вже ж більше року діє безвізовий режим з Європою, як цим не скористатись!

Обирати буде важко, для когось, навіть, спокусливо. Виборчий бюлетень буде довжиною, приблизно, з метр, аби ненароком ще не перечепитись через нього перед виборчою скринькою. І думати та приймати рішення нам треба ще вдома, а не в останню мить на виборчій дільниці: з гарячим  серцем, та все ж, з холодною головою. Ми будемо обирати не просто президента, а свій подальший шлях розвитку. І так хочеться довести отим політичним клоунам та жонглерам, що український народ таки, дійсно, мудрий. І ми це обов’язково зробимо.

Владислав ОЗАРІНСЬКИЙ,

головний редактор видання «Народна думка»

Поделиться статьей в социальных сетях: