>

Володимир СКЛЯРУК: «Кодима – моє рідне місто!»

Володимир Склярук - КодимаНа фото: Володимир Олексійович СКЛЯРУК - мер Кодими

Кодимський — найвіддаленіший північний район Одеської області. Від обласного центру до межі останнього населеного пункту Кодимщини близько 300 км. Це північний кордон Одеської області, за яким Вінницька область та зарубіжжя – Молдова. Отже, місто Кодима як районний центр має бути для мешканців району взірцем та перспективою їх благополуччя. Наскільки це вдається, бесідуємо з мером Володимиром СКЛЯРУКОМ.

Кодима - герб

Герб Кодими

Володимир Олексійович, що для вас  місто Кодима, і що ви найбільше хочете зробити для нього?

— Кодима — моє місто, місто мого серця. Для мене воно прекрасне містечко з працьовитими і талановитими людьми, надзвичайно гарною природою і вдалим географічним розташуванням. Воно пов’язує історію мого життя: минулого та теперішніх часів, бачу тут й своє майбутнє. На Кодимщині моє коріння, де жили і працювали мої діди, батьки, де народились і вчились мої діти, я та моя дружина. Після служби в армії з 1985 року я з сім’єю живу та працюю. Тут пройшли найкращі наші роки, моє становлення, формування як людини, батька та керівника.

Працюю зараз на посаді міського голови, здається, що всі ці роки я готувався до цього випробовування. І в той час, коли місто опинилось в занепаді, хочеться використати всі свої знання та уміння, щоб Кодима ожила, її люди жили достойним життям, мали перспективу, на яку вони заслуговують. Вміле використання родючих земель Кодимщини, її лісів, садів, ставків та корисних копалин, дає місту перспективу розвитку.

— А за рахунок чого місто живе, який воно має бюджет?

— На кінець 2015 року залишок коштів складав 1,6 млн. грн. Дохідна частина бюджету на 2016 рік становить 6,8 млн. грн. Тому, враховуючи те, що доходи і видатки практично однакові, нема й дефіциту бюджету, він збалансований, і живемо за коштами.

— Місто це, перш за все, люди, які працюють, наповнюють його казну, сплачуючи податки.  Хто саме наповнює бюджет міста?

— Дуже було б приємно, аби в місті як і раніше працювали підприємства, відрахування яких наповнювали би бюджет. Але сьогодні таких майже немає. Гроші надходять  від земельних податків. Найбільшим платником  цього податку є Одеська залізниця. Також наповнюється бюджет за рахунок акцизу, що сплачується АЗС, та єдиного податку з приватних підприємців, які зареєстровані в нашій податковій службі.

— Управляти містом — це нелегка справа. Але окрім міської влади, яку ви очолюєте, є ще представництво державної влади —  Кодимська РДА. Які склалися у вас стосунки?

— Апарат Кодимської районної державної адміністрації формувався багато років тому. І впродовж останніх десятиріч мінялися лише голови адміністрації. Тому внутрішня політика залишається незмінною. Міська рада, і я як міський голова, завжди готові до діалогу та співпраці в інтересах громади з райадміністрацією. Тому стосунків та співпраці, а не підпорядкованості РДА, хотілося б, звичайно, кращих.

— До Кодимської міської  ради увійшли представники різних політичних партій. Яка, з вашої точки зору, якість  депутатського корпусу?

— Хотілось би зазначити, що Кодима — невелике місто. Тому на місцевих виборах люди більше голосують не за партійними списками і не за партійними принципами, а за людину як за особу, враховуючи її статус та положення в суспільстві. Великою частиною депутатського корпусу є представники райдержадміністрації та її структури. Їм нелегко приймати на сесіях рішення, враховуючи як інтереси громади, так і вказівку з боку РДА. Тому і бажано, аби якість депутатського корпусу була кращою. Хочеться, аби народні обранці не відчували на собі адміністративну відповідальність, щоб вони, дійсно, були від народу і для народу.

Вже минув, практично, рік після останніх виборів до місцевих рад. Ви стали мером. Як ви оцінюєте виконання ваших власних обіцянок перед виборцями?

— В своїй роботі повсякденно намагаюсь дотримуватися передвиборчої програми. Це питання благоустрою, санітарного стану міста, доріг, вуличного освітлення. Та найважливішим є водозабезпечення. Роблю все можливе,  аби життя людей було кращим, і вони  почували себе комфортніше. Так, протягом 2016 року нам вдалося з плану соціально-економічного розвитку зробити досить багато.

Відразу ж після виборів, приступивши негайно до роботи, разом із командою взялися, зокрема, за те, аби з’ясувати причину низького тиску в водогоні. Перекриваючи почергово мережі, знайшли «дірку»: на околиці міста, в районі нафтобази, що біля залізниці. Там роками вода з водогону, через прорив, йшла просто під землю, в так звані «підшкурні води». Коли ліквідували цей прорив, водогін став працювати нормально.

На вулиці Грушевського (колишня Комсомольська) завезено 500 т щебеню та облаштовано дільницю дороги. До цього часу проїзд закінчувався там, де закінчувалось дорожнє покриття. І вже зараз люди мають можливість виїжджати через околиці міста в напрямку сіл Серби, Баштанків та Загнітків.

Проведено роботу з розчищення та утримання міського сміттєзвалища, ліквідовано стихійні смітники. Постійно прибирали місця загального користування від трави та сміття — це пам’ятники, дороги, кладовище. Розчищались від снігу та посипались дороги протиожеледними засобами в зимовий період. Ліквідовано затор біля водокачки, який міг би стати страшним наслідком для Кодимщини, але вчасна ліквідація відвернула цю біду.

Майже по всьому місту відремонтовано вуличне освітлення. Дали лад старій   огорожі біля кладовища, її ж пофарбовано. Відремонтовано тротуари по вулиці Садовій, Південній та міському парку. Проведено поточний ремонт пам’ятників по місту, стели на в’їзді та підпірних стін біля вокзалу. Благоустроєно територію біля ставка Центральний. Постійно  підбілюємо  дерева  та  бордюри.

Придбано для нашого комунального підприємства насоси, біотуалети та інвентар для комплектації підприємства. Регулярно підрізали по місту і ліквідовувалися аварійні дерева. А ще  дбаємо про те,  щоб біля пам’ятників росли квіти.

— До нас зверталося дуже багато людей з вулиці Тиха зі словами подяки. Що ж там сталося такого хорошого?

— Скажу відверто – ми не запустили там метро, і, навіть, трамвай. Ми не відкрили там зоопарк чи McDonald’s. Ми зробили те, що належить робити владі. Те, на що люди заслуговують, але, на жаль, навіть в найкращі радянські часи не мали. Уявіть собі: за словами місцевих жителів — старожилів 40 років (!) тут не було води (хіба що хтось деінде не санкціоновано мусив протягнути собі воду). З 2000-го року тут  не було вуличного освітлення, дороги. Як можна було жити за таких умов, як можна було так ставитися до людей! Зараз на вулиці Тихій є все: дорога, вуличне освітлення і водогін, довжина якого близько 1 км.

— За неповний рік роботи зроблено дуже багато. А що плануєте  зробити найближчим часом?

— Відразу після святкування Дня міста почнемо прокладати центральний водогін в напрямку околиці — колишнього аеродрому. Зараз тут води нема геть. А вже потім візьмемося прокладати від нього розв’язку по обидва боки до тих вулиць та об’єктів, які того потребують. Загальна довжина водогону теж чимала, як і на вулиці Тиха — близько 1 км. Вже зовсім скоро, цієї осені, в Кодимі буде встановлено дві нові водонапірні башти, які вже закуплені, та фундаменти під них залиті.

А ще продовжимо ремонтні роботи в кінотеатрі «Мир». Найперше – накриємо дах, потрібно встигнути до холодних осінніх дощів. Цей кінотеатр та Центральний парк, в якому він розташований, мають стати центром нашого культурного відродження.

— Ви ведете живий діалог з суспільством?

— Без цього я не уявляю своєї роботи. Незабаром, 30 вересня відбудеться загальна міська сходка, де я буду звітувати громаді про свою роботу. Але вже до неї ми провели багато зустрічей з людьми безпосередньо на місцях, на вулицях, де вони живуть. Відверто говоримо віч-на-віч про все, що треба і як це можна зробити, радимось з людьми. Так буде і надалі.

Отже, робота кипить, не зупиняється.  В  цьому місяці минає річниця заснування Кодими. Як будете її зустрічати?

— 27 вересня — 262 річниця нашого міста. До цієї дати готується не тільки міська рада і депутатський корпус, а й усі місцеві мешканці. Ми через депутатів закликаємо, щоб люди навели лад біля своїх осель, на своїх вулицях. Щоб підприємці і мешканці багатоповерхівок прибрали прибудинкові території, території біля магазинів та підприємств.

Святкування відбудеться в Центральному парку. До речі, парк понад 10 років не працював, був занедбаний. Докладено чимало зусиль, аби його відновити. До цього залучилися підприємці і мешканці міста, тому що побачили, якщо міська рада щось ініціює, і це в інтересах громади, і робиться для наших діток, тоді їм також цікаво взяти в цьому участь. На сьогодні вже є результати, всі роботи на стадії завершення. Сподіваємось на добру реакцію мешканців міста на те, що там здійснюється.

Плануємо провести і розважальні заходи. Готуються концертні програми, запрошуємо художніх керівників з других міст та сіл, щоб взяли участь в цьому святкуванні.

Що б ви побажали як громадянин, як представник місцевої влади, українській владі і українському народові?

— Настільки просте — настільки і важливе запитання. Коли розумієш в якій ситуації живе народ, і як в таких умовах діє влада, то звичайно  хотілось би, щоб було велике і глибоке порозуміння між ними. І я, як міський голова, скажу наступне: мене на цю посаду обирав народ. Разом з цим народом ми вибирали депутатів до Верховної Ради, Президента України. Тому, як представник влади місцевого рівня, я повинен співпрацювати з владою вищих рівнів. Щоб всі гілки служили в інтересах громади, щоб люди відчували це служіння і були задоволені нашою роботою.

Отже, аби, перш за все,  було мирне небо над нашими головами. Щоб всі були живі і здорові, тоді легше вирішувати всі проблеми і здійснювати необхідні реформи.

Я уточню: ви бажаєте всій владі і собі, як представнику влади місцевої, порозуміння в ім’я служіння інтересам народу?

— Так, ви правильно підкреслили: в інтересах народу. Мусимо переступати через свої амбіції, принципи, але не переступати риску дозволеного, щоб дії наші не були всупереч інтересам громади.

Тому що за вами люди.

— Так, бо за нами люди.

— Бажаємо вам творчої наснаги і здійснення найкращих планів.

Владислав ОЗАРІНСЬКИЙ

Поделиться статьей в социальных сетях: