>

Яблуневий сад нашої мрії

Володимир БЕСАРАБ, директор СГ ТОВ «Надія України»На фото: Володимир БЕСАРАБ, директор СГ ТОВ «Надія України»

Володимир БЕСАРАБ — директор СГ ТОВ «Надія України», що в селі Новопетрівка Миколаївського району. За фахом агроном, але довелось попрацювати також і головним інженером та директором підприємства в одному з великих агрохолдінгів в Україні. Одним словом — людина, як кажуть: «Від землі». Тож має чималий досвід аграрія та менеджера-управлінця, з яким він і приїхав на нове місце роботи з міста Лубни Полтавської області.

Господарство, село і люди — одне ціле

— Володимир Григорович, скажіть, будь ласка, чим займається ваше господарство?

— Ми в основному спеціалізуємося на вирощуванні зернових та технічних культур: пшениці, гороху, соняшнику та ячменю. Але окрім рослинництва останні два роки потроху розвиваємо ще й тваринництво. На сьогодні наше поголів’я овець складає близько 700 голів, і надалі плануємо збільшити його до 2000.

— А чому саме вівці, а не корови?

— Рішення про це приймалося власником. Для утримання овець потрібно, скажімо так, мінімальні умови, вони менш вибагливі. Затрат значно менше, отже економічно вигідніше ними займатися, а ціна на продукцію вища. Тим більше, що на неї є попит.

— Яку допомогу надає ваше господарство в житті села, в його соціальному розвитку?

— Я тут працюю недавно, всього півроку. Та за цей час сільська рада неодноразово зверталась до мене по допомогу. На проведення Дня села ми допомогли коштами — виділили 10 тис. грн., до новорічних свят — 5 тис. грн. Звертався також й дитсадок, там міняли вікна, тож ми виділили для цього близько 20 тис. грн. На всі прохання ми завжди реагували і допомагали, їх вже й не всі запам’ятаєш. Та люди як зверталися раніше в контору господарства, так цю доріжку не забули і сьогодні, ми цю традицію продовжуємо підтримувати.

На цей рік у нас планується, так звана, соціальна угода: за кожен орендований гектар ми збираємося платити додатково 50 грн. за кожен га на адресу сільської ради. Наприклад, ми орендуємо 3 000 га, помножимо їх на 50 грн., тож виходить вже кругленька сума — 150 тис. грн. Таким чином, власники землі окремо отримують своє за паї, а сільрада має свій бонус.

Сад, на який вже давно усі чекали

— Коли ми під’їжджали до села, то бачили обабіч дороги сад — гарний, доглянутий. Чули, що до нього вже підвели крапельну систему поливу. Як підростає сад, і як вдалося влаштувати цю систему зрощування, і що від неї очікується?

— Це наш яблуневий сад розміром 50 га. Система обладнана минулої осені, вона вже під’єднана, але ще не запущена в дію, плануємо це зробити цього року. Маємо для поливу саду артезіанську свердловину, водонапірну башту. В січні цього року усі дерева в саду як треба підрізали. Тож за допомоги крапельної системи очікуємо від саду хороших врожаїв.

Яблуневий сад - СГ ТОВ «Надія України»

— А ця земля, сам ґрунт придатний для садів?

— Так, звичайно, але чомусь в районі ніхто не хоче займатися садівництвом, хоча природні і кліматичні умови для цього сприятливі, тільки замало опадів. Тож при крапельному поливі будемо очікувати на гарний врожай. Сорти яблук різні: «Симиренко», «Джонатан», «Голден». Тому це не просто яблуневий сад, це сад нашої мрії, усього Миколаївського району.

Думка людей про мораторій на продаж землі

— Маємо до вас ще одне надзвичайно актуальне, стратегічне запитання, на рівні національної безпеки. Скажіть: сільськогосподарська земля в Україні має стати товаром?

— Особисто я проти того, щоб земля була товаром. І, взагалі, я би мораторій на продаж сільськогосподарської землі в Україні не знімав, а продовжував би й надалі. Бо якщо наша земля буде товаром, то я не впевнений, що вона залишиться власністю України. Тому висловлю особисту думку: мораторій не буде знятий до тих пір, поки земля, не буде поділена між тими десятьма українськими сім’ями, що тримають в своїх руках усі наші національні багатства. Тому я особисто за зняття мораторію на продаж землі не проголосую.

— Чого найбільше чекають аграрії від держави: Президента України, Верховної Ради, Кабінету міністрів?

— Держава не виділяє тих коштів, які вкрай необхідні зараз аграріям: кредити на пільгових умовах, хоча б недовгострокові, техніку в лізинг. Потрібна доступна ціна на паливно-мастильні матеріали хоча б на період весняно-польових робіт, на час збору врожаю, так, як колись було. Хотілось, щоб хоча б якісь були пільги для сільгоспвиробників.

— Де ж тоді аграріям шукати вихід, чи можна зараз розраховувати на державу, чи треба розраховувати повністю тільки на самого себе?

— В найближчій перспективі розраховувати треба тільки на себе самого. Не вірять зараз люди в обіцянки з боку держави — абсолютно.

Агрохолдинги та фермери: їх місце та роль в житті села

— Наступне запитання, яке, можливо, торкнеться особисто вас. Існують різні думки про агрохолдинги: одні кажуть, що приїдуть їх два-три американські трактори, затопчуть все навколо, через тиждень поїдуть, і нічого не залишать по собі. Що, буцімто, агрохолдіннги не дотримуються сівозмін та інтересів громади. Інші ж кажуть, що без агрохолдингів немає життя на селі, і села без них загинуть. Де знаходиться той справедливий баланс між фермерами, одноосібниками і агрохолдинагми?

— Одноосібники повинні бути, і якщо у когось є можливість, то тоді нехай він обробляє землю сам. Але ось мій власний досвід: я з 2006 року працюю в агрохолдингах, зараз це вже мій третій агрохолдинг. І я би не сказав, що агрохолдинги не дотримуються сівозмін, чи травлять землю. Навпаки, ми укладаємо з орендодавцями договори не на 3-5 років, а на 10-15, для того, щоб щось спочатку вкласти, а потім отримати від землі. І я впевнений, що агрохолдинг — це не якесь чудовисько. Зверніть увагу на те, що там, де є великі агрохолдинги, там процвітають сільські ради. Давайте чесно скажемо про те, як часто-густо одноосібники сплачують податки — так, повз державної каси, отож. А у нас все прозоро і чесно, все, що ми повинні платити — платимо.

— А от з практики тих агрохолдингів, де ви працювали: чи були там скандали з людьми, чи часом вони були не вдоволені чи обурені тим, що, штучно чи ні, їх, можливо, обманювали агрохолдинги?

— Ні, такого не було. Бувало інше, наприклад, що, на думку людей, вони отримують малий процент орендної плати. Так я відразу й доводив цю позицію до керівництва, бо, як правило, ці люди знаходиться на віддалі, і всіх цих нюансів не знають. Та де б я не працював, завжди монітору ситуацію: хто скільки платить, скільки коштує його продукція. І скрізь, в наших господарствах, ми платили людям на належному рівні, а то і вище, в порівнянні з іншими в районі.

Ми слідкуємо за ринковими умовами, тому, що якщо ми не будемо справедливо платити людям, то вони почнуть забирати свою землю у нас. А земля — це наші робота, зарплата і дохід. Тому, хочемо того ми чи ні, але мусимо за цим усім слідкувати.

— А як ви відчуваєте: чи впораєтесь перед завданнями, які собі особисто поставили перед собою перед переїздом сюди?

— Впораюсь, бо якби ні, то чого б я сюди приїхав? Я чітко бачу проблему, і знаю шляхи її вирішення. Впевнений в тому, що гірше точно не стане. Але моє завдання аби зробити краще — значить так воно і буде.

Владислав ОЗАРІНСЬКИЙ

Поделиться статьей в социальных сетях: