>

Як розчинилася ветеринарна служба

ветеринарна службаНа фото: Олександр ВОЙТОВИЧ, в.о. начальника управління держпродспоживслужби Миколаївського району Одеської області

Зміни в законі про діяльність ветеринарної служби призвела до досить суттєвої плутанини. Її фінансування здійснюється не у повній мірі, тривають постійні скорочення штатів. Детальніше про це розповідає в.о. начальника управління держпродспоживслужби Миколаївського району Одеської області Олександр ВОЙТОВИЧ.

— Олександр Віталійович, хотілось би дізнатися як вплинули зміни на роботу ветеринарної служби, як все втілилося у життя?

— Зміни відбулися ще не остаточно, але на роботу ветеринарної служби вони вплинули негативно, бо починаючи із центрального рівня і до обласного служба немов би розчинилася. Раніше у нас була єдина монолітна служба, що працювала на всіх рівнях: Київ-область-район-село. Та на сьогодні діяльність на рівні Києва взагалі не зрозуміла — керує якийсь відділ. В області теж якийсь відділ ветеринарії. Ми ніби і знаходимось в структурі держпродспоживслужби, але ніхто нас не фінансує на рівні держави. Штати та кошториси затверджує обласна адміністрація. Виходить, що кошти дає область, а керують нами з Києва. У підсумку — ми в районах справляємося самотужки.

— Тоді яким чином відбувається фінансування ветеринарної служби, якщо немає централізованого?

— Фінансування йде з обласного бюджету. Цього року справи трошки покращились, десь з початку року і до середини літа було профінансовано на 60% заробітну плату, а з 1 вересня рішенням обласної сесії було збільшено кошти для нас. За останніх три роки вперше підключили також районні адміністрації, ще трошки грошей спрямовано і з районного бюджету.

— Нещодавно у Миколаївці збирали сільських голів, аби налагодити фінансування ще і з місцевих бюджетів. Що це була за зустріч і до чого вам вдалося домовитися?

— Справа у тому, що обласний бюджет повинен виділяти кошти у повному розмірі на зарплату працівників нашої служби. Я вже не кажу, що потрібно оплачувати вугілля, дрова, утримання будівель. Та було виділено лише близько 60%. Цього року для вирішення цього питання підключили і місцеві бюджети, тобто районний і сільські. Планувалося, що кожне село буде виділяти певну суму на утримання ветеринарної служби. В нашому районі ця зустріч пройшла нормально, переговорили з головами сільських рад і знайшли розуміння. В інших же районах не кожен голова сільради у повній мірі розуміє проблему і не хоче виділяти кошти. В цілому ж на утримання служби сільради спрямували дуже невеликі суми, за виключенням Миколаївського та Комінтернівського районів.

— А в чому саме є нерозуміння таких здавалося б очевидних речей, адже у сільській місцевості вкрай потрібні ветеринарні лікарі?

— Справа у тому, що ніколи фінансування служби не йшло з місцевих і районних бюджетів, його завжди забезпечувала держава. Зараз же до цього залучили і місцеві ресурси. Як вже згадувалося, викликали сільських голів, пояснили ситуацію, і чому нас потрібно підтримати. Та от у місцевих бюджетах не так вже і багато тих коштів. Сільрад, які мають суттєві доходи, не так і багато на Одещині, майже всі дотаційні. Мало того, що їм на свої потреби не вистачає, ще й додали проблеми ветеринарної служби. З одного боку вони розуміють, що без ветеринарного лікаря нікуди не подітися, адже господарства потрапляють під загрозу. А з іншого — не хочеться ділитися грішми. І останнє часто бере верх.

— Виходячи з цього, ви говорите, що фінансування мінімальне, і йдеться тільки про зарплату. А як щодо запобігання різних епідемій, хвороб, ось знову з’явилося повідомлення про африканську чуму. Проблеми гострі, а вам все одно не просто, то як вам вдається виживати?

— Так фінансування навіть не вистачає на зарплату, але цього року трошки покращилось, завдяки підключенню районного бюджету та сільрад, та і область з вересня виділила більше коштів. Щодо іншого — то виживаємо власними силами, в нас є затверджені тарифи, згідно яким і надаємо певні послуги. Якийсь район заробляє трошки більше, хто трішки менше, от за рахунок цих послуг ми викручуємось. Раніше при певному фінансуванні вже на місцях самі і приміщення до ладу приводили, і холодильники купували, та інше. Минулого року ми не отримали жодної вакцини, купували за власні кошти, десь в керівників господарств мали підтримку, а цього року держава виділила заплановане на діагностику та вакцини.

— Як справи зараз із африканською чумою?

— А справа така: вакцини немає, ліків немає, вірус гуляє. Але це питання не до ветеринарної служби, а швидше до людей і керівників господарств. Існують певні вимоги біобезпеки господарств, повинна бути огорожа та дезбар’єр, люди повинні працювати в халатах, не допускати на територію бродячих собак і таке інше. Але 80% керівників господарств ці рекомендації ігнорують, дозволяючи вірусу спокійно поширюватися. У підсумку — тварини хворіють. Звісно, якби була б вакцина, то робили б щеплення. Та її просто не існує не лише в Україні, а і в світі. Ми, як ветеринари, проводимо роз’яснювальну роботу, а у випадку зараження чумою проводимо ліквідаційні заходи. Та сили у нас невеликі. Три роки тому службу фактично розігнали наполовину, цьогоріч планується закриття майже всіх лабораторій області, із 26 районів планують залишити лише чотири лабораторії на всю область. Це означає, ліквідуються 22 лабораторії, і певну кількість спеціалістів практично викинуть на вулицю, приміщення закриються і все. А це та ж діагностика африканської чуми, коли треба швидко виїхати і відібрати матеріал! Ці ж люди були також задіяні і в процесі ліквідації епідемій. Хто це тепер буде робити? Це я кажу лише про чуму, не торкаючись інших питань. Наприклад, людині треба звернутися в лабораторію, а її немає. Це аналогічно тому, як приїхали в обласну лікарню, а там лікар подивився і без аналізів поставив діагноз. Таке ж нікому в голову не прийде, а у нас хочуть таке зробити!

— Яка зараз найбільша проблема стоїть перед ветеринарною службою?

— Якщо коротко, наші проблеми такі: фінансування служби, ліквідація лабораторій і незрозумілий статус лікарень. І їх треба було б вирішити, аби не загинуло село.

Олеся ОЗАРІНСЬКА

Поделиться статьей в социальных сетях: