>

Жінка, яка вражає: перетворення школи та автостанції у селі Великомихайлівського району

Людмила ЦИКТОРНа фото: Людмила ЦИКТОР, підприємець (с. Цебрикове Великомихайлівського району)

Коли я приїхала у Цебрикове Великомихайлівського району маршруткою і вийшла біля автобусної станції на центральній площі селища, мимоволі звернула увагу на саму будівлю автостанції. Донедавна ця споруда була сірою та непоказною, яка всім своїм видом благала звернули на неї увагу.

Оновлена автостанція

Зараз же це відремонтована, чепурненька, світла споруда, навколо покладена тротуарна плитка, посаджені квіти, поставлені лавки для пасажирів. Все зроблено з турботою про людей, як і має бути, адже автостанція — це візитка будь-якого міста або селища, куди стікаються всі пасажирські потоки.

Ввійшла в середину і запитала дозволу подивитися касу. Склалось враження, що потрапила не в службове приміщення, а в затишну, з досить таки позитивною енергетикою, вітальню гостинної господарки.

Саме так воно і є. Водій, після того, як приїде з рейсу, може тут в затишній обстановці відпочити і в перервах між рейсами випити чашку кави або запашного чаю.

Після того, як познайомилась та розговорилася, з’ясувалось, що ремонт цієї автостанції пані Людмила, яка є касиром, зробила за свій кошт та допомогою автотранспортного підприємства, в якому вона працює.

Мимоволі я стала свідком, що за наш час спілкування до неї звертались не лише пасажири, яким необхідно було придбати квиток на автобусний маршрут, а й пересічні громадяни, яким необхідно було вирішити свої власні питання. Відмови нікому не було.

Під час зустрічі зі своєю знайомою, до якої я приїхала, в розмові вона запитала, чи звернула я увагу на автостанцію? Чи пам’ятаю якою вона була? На ствердну відповідь, вона сказала, що це все заслуга нашої Людмили.

Заінтригувало! І тоді мені захотілось поцікавитись, а що ще є в скарбничці добрих справ у пані Людмили? Довелось, як то кажуть, піти в люди!

І ось! В цьому році деякі пайщики вирішили розірвати договір з місцевим ТОВ «Агропереробка» та передати свої паї іншому сільгоспвиробнику. Але тут не все так сталось, як гадалось! Керівництво вищезгаданого товариства вирішило наказати непокірних і не видати їм зароблене на їхні паї. І тут для встановлення справедливості не обійшлося без Людмили Петрівни, її батька Анастасієнка П.К. та інших членів ініціативної групи: Стельмах В.Л., Гапчук В.Д., Ящишиної Н.П., Чичкан М.М., Скиби В.В.

Результат запеклої боротьби – перемога! Люди добилися повернення своїх паїв і заробленої на них сільгосппродукції. Головне, якщо ти відчуваєш свою правоту, не бійся – борись за своє і ти переможеш!

Ідемо далі!

Автобусний маршрут «Привільне – Одеса», який і досі функціонує, обслуговуючи місцевих жителів сіл Привільне, Вишневого, селища Цебрикове, сіл Мале Цебрикове, Цибулівки, відкритий завдяки саме Людмилі Циктор. Можливо, про це мало хто знає, і мало хто вже й пам’ятає, але це саме так.

Шкільні перетворення

Згадавши про те, що колись при розмові зі знайомими, мені порадили відвідати Переп’ятівську школу, тобто Цебриківську ЗОШ 1-11 ступенів, в якій в свій час я була неодноразово, відправилась туди! Сказати, що я була вражена — це мало сказати!

При розмові з директором школи Надією Федорівною Тушич, з’ясувалось, що всі зміни щодо благоустрою території школи — це пряма заслуга Людмили Петрівни. Це зараз вона з усміхом згадує, як за день до початку нового навчального року Людмила пригнала техніку на подвір’я школи. Почали викорчовувати дерева і всі паростки, які там росли. Але тоді вона була в шоці, побачивши серед двору таку вирву, що склалось враження, що на цьому місці має бути не квітник, а басейн. Але, як за помахом чарівної палички на ранок, коли мала проводитись урочиста лінійка, все було засипано та сплановано. Робота продовжувалась вже потім. В цьому ж році школа зайняла перше місце в фотоконкурсі районної газети «Єдність» — «Розквітай, мій рідний край!» завдяки квітучому шкільному подвір’ю. Шкода, що я не потрапила сюди весною або літом, коли квітники буяли цвітом.

Такі потрібні справи

До речі, керівництво школи змінилось теж за ініціативи Людмили та підтримки батьків і, як ми бачимо, на краще.

В скарбничці добрих справ Людмили і спонсорська допомога дитячому садочку «Вербичка» (пральна машина, ксерокс, килим в групу, іграшки), і дооблаштування дитячого майданчика пісочницею, лавочками, урнами для сміття; завжди намагалась і намагається підтримувати порядок на своєму окрузі; бере участь також і в житті церкви.

Вечір любові та шани, присвячений восьмидесятиріччю найулюбленішої вчительки — Христофоровій Ромі Петрівні, організований Людмилою, який відбувся в селищному будинку культури завдяки концертній програмі місцевих самодіяльних артистів та учнів школи, розчулив вчительку до сліз. На нього зібрались вдячні учні вчительки багатьох її випусків. Після концерту, як за звичай, був накритий святковий стіл.

Вечір для вчительки - Цебрикове

Людмила Петрівна Циктор корінна цебриківчанка, яка з молоком своєї матері, простої колгоспниці Валентини Степанівни, увібрала в себе і любов до рідного краю, до свого рідного села і до людей, які тут проживають. Людина з доброю душею та люблячим серцем, яка небайдужа до чужого горя та біди.

Словесний портрет

Педагог (за освітою), підприємець, касир – це трудовий шлях Людмили.

Зі слів односельчан, вимальовується портрет пані Людмили, як чудової матері, яка всю свою душу вкладає в своїх дітей, а в неї їх троє: найменша донька та двоє синів, один з яких повернувся з АТО. Це ділова цілеспрямована людина, людина слова. Якщо вона пообіцяла – зробить. Якщо береться за якусь справу — доведе до кінця. Людина, яка прагне змін і в неї це виходить, працюючи лише на покращення. Чесна та нестерпима до несправедливості.

Вона дякує господа Бога за те, що він їй дає, а випробовування, які він їй посилає, вона долає їх і ще більше загартовується та міцніє.

Це жінка, яка вражає! Саме на таких людях – самовідданих, відчайдушних, готових до самопожертви — і тримається наша країна.

Людмила КРУГЛОВА

Поделиться статьей в социальных сетях: